Автор: Мельник В.П., Панасюк В.О. 2002-01-14 19:05
В Україні та м. Києві щороку вмирає, насамперед через пізнє виявлення, кожен другий хворий на вперше зареєстрований туберкульоз мозку і центральної нервової системи, в той час, як своєчасна етіотропна терапія дозволяє відвернути смерть пацієнта. Ось чому одним із пріоритетних напрямків в системі протитуберкульозних заходів в сучасних умовах, що склалися, є необхідність підвищувати рівень знань лікарів загально-медичної практики з питань клініки та своєчасної діагностики цієї життєво небезпечної недуги.
Виявлення хворих на туберкульозний менінгіт в амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних установах загальномедичної мережі здійснюється медичними працівниками цих установ при звертанні пацієнтів за первинною медичною допомогою.
В умовах поліклініки (амбулаторії) чи стаціонару або при виклику лікаря додому із ранніх проявів захворювання необхідно виділити скарги хворого на головний біль.
У клінічній картині менінгіту найбільш частим першим симптомом є головний біль, на другому місці – блювота (нудота). Головний біль прогресує у своїй інтенсивності і набирає постійного характеру, посилюється при рухах тіла хворого і часто локалізується в лобній і тім'яній ділянках голови. У тих випадках, коли виник упертий головний біль, що наростає, причину якого не можна пояснити супутньою інфекцією і який, зазвичай, не піддається впливу болетамуючих засобів, необхідно вирішити питання про термінову першу діагностичну люмбальну пункцію. Блювота (нудота), як ранній прояв менінгіту, з'являється разом з головним болем або пізніше і може бути не пов'язана з прийомом їжі.
До головного болю і блювоти (нудоти) приєднуються такі оболонкові (менінгеальні) симптоми, як ригідність потиличних м'язів (1+, 2+, 3+, 4+) і симптом (1+, 2+, 3+, 4+) Керніга (неможливість повністю випрямити нижні кінцівки після їх згинання в кульшовому та колінному суглобах під прямим кутом), а також можуть проявитися й інші симптоми: Бруздинського – верхній, середній і нижній; Гилена, Лесажа. Проява у хворого менінгеального синдрому – абсолютне показання для проведення діагностичної люмбальної пункції.
У лікворі, за даними його лабораторного дослідження, характерний низький відсоток (< 20,0 %) мікобактерій туберкульозу (МБТ) і помірні патологічні зміни з обов'язковим плеоцитозом, при цьому підвищена кількість клітин (часто з переваженням лімфоцитів) постійно виявляється як мінімум протягом 6 – 8 тижнів від початку захворювання (прояви постійного головного болю) при умові застосування етіотропного (протитуберкульозного) лікування, бо при невикористанні останнього туберкульозний менінгіт має прогресуючий перебіг і смерть хворого наступає в перші 3 – 4 тижні захворювання. Ось чому у таких хворих, коли в лікворі не виявляються МБТ або їх не вдається дослідити протягом перших 5 – 7 днів неефективної терапії антибіотиками широкого спектру дії, обов'язково дотримуватися наступного найголовнішого принципу.
У кожному випадку виникнення сумніву щодо природи менінгіту і найменшої підозри на його туберкульозну етіологію, питання вирішується завжди на користь туберкульозу і призначається повноцінна комбінована терапія 4 препаратами, при цьому обов'язково використовуються ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, ципрофлоксацин, бо названі антибіотики також виправдовують їх застосування при менінгіті неспецифічної етиології.
Таким чином, менінгіт діагностують на основі виявлення ознак загальної інтоксикації і нейротоксикозу на тлі оболонкового (менінгеального) і порушення лікводинамічного (відхилення від норми показників ліквора) синдромів, пошкодження черепних нервів і спинномозкових корінців, а також проявів пірамідної недостатності.
Медичний інститут Української асоціації народної медицини, м. Київ, Україна