Автор: Лозинський В.С., Когут Н.М. 2002-01-14 18:56
За даними ВООЗ третина населення світу інфікована мікобактеріями туберкульозу, в деяких країнах рівень інфікованості досягає 80,0 %.
Зростання частоти захворюваності на туберкульоз в усьому світі зареєстроване ще в 1992 році, а вже в наступному 1993 р. ВООЗ проголосила епідемію туберкульозу глобальною небезпекою. Це є проявом глобального пандемічного циклу. Із збільшенням чисельності людей з імунодефіцитом в популяції найбільшу перевагу в епідемічних ланцюгах одержують збудники контагіозних інфекцій з довготривалим перебігом. Цикл закінчується масштабними, важко контрольованими епідеміями контагіозних інфекцій з коротким інкубаційним періодом і масованим виділенням збудника в оточуюче середовище. Такі епідемії, як правило, можуть охоплювати окремі регіони і країни, тягнутися, періодично притишуючись, десятиріччями. Потім вони на довгий термін припиняються. Чисельність населення в цей період починає швидко зростати.
В Україні налічується 650 тис. хворих, за останнє десятиріччя рівень захворюваності на туберкульоз збільшився більше, ніж в 2 рази і обумовлює 70,0 % всіх випадків смертності від інфекційних та паразитарних хвороб разом взятих. В Києві рівень захворюваності за ці ж роки виріс на 71,0 %.
Усвідомлення глобального характеру епідемії туберкульозу в світі висуває перед лікарями всіх спеціальностей і, особливо перед спеціалістами з профілактичної медицини, надзадачу попередження розповсюдження інфекції. Деякі особливості перебігу туберкульозу, набуті хворобою в останні роки, змушують не тільки повернутися до незаслужено забутого досвіду протиепідемічних заходів, а і замислитись над новими формами санітарно-освітньої роботи.
Нещодавно вважали, що дорослі люди можуть захворіти внаслідок реактивації старих туберкульозних зміт, що виникли ще в дитинстві. Спостереження останніх 10-15 років показують, що в сучасних умовах хвороба в більшості випадків виникає внаслідок свіжого зараження. Мікобактерії потрапляють в організм через недостатність захисних механізмів, зниження імунітету, тому швидко розвиваються активні форми хвороби, які призводять до високого рівня летальності. Відомо, що половина вперше захворілих виділяють мікобактерії. Населення в цілому і, особливо, члени сімей хворих людей повинні знати про існуючі ризики. Діти, підлітки та дорослі, які перебувають у контакті з хворим, страждають на туберкульоз у 7 разів частіше, ніж інші.
Перший напрям профілактики вбачається в поліпшенні інформованості населення про особливості збудника, пов'язані з надзвичайною його стійкістю в оточуючому середовищі, про шляхи передачі інфекції та засоби профілактики. Інформація повинна надаватись медиками, педагогами, засобами масової інформації, а також через соціальну рекламу. В першу чергу увага повинна бути приділена медичній освіті, підготовці відповідних спеціалістів та створення для них належних умов праці та життя. Крім того, медикам всіх спеціальностей необхідно пройти курс навчання з раннього виявлення і профілактики туберкульозу. Ситуація потребує включення тем, що стосуються попередження захворюваності, в освітні шкільні та вузівські програми, широкого висвітлення в засобах масової інформації та через соціальну рекламу.
Другий напрямок профілактичної діяльності повинен враховувати, що 15,0 – 30,0 % вперше виявлених хворих заражаються мікобактеріями, стійкими до антимікобактерійних препаратів, окрім цього у 65,0 % пацієнтів розвивається хіміорезистентний туберкульоз, який погано піддається лікуванню, супроводжується високою летальністю. Своєчасне обстеження, ефективне лікування хворих, виключення самолікування може попередити велику кількість випадків захворювань в популяції. Цьому буде сприяти і масштабна роз'яснювальна робота серед батьків: своєчасно і в повному обсязі зроблені щеплення позбавлять дітей ризику зустрітись в майбутньому з хіміорезистентними формами мікобактерій.
Отже на туберкульоз може захворіти людина в будь-якому віці, особливо це стосується тих, хто не веде здоровий спосіб життя, тим чи іншим чином виснажує свій організм алкоголем, наркотиками, незбалансованим харчуванням або недоїданням, перевтомою. Це підтверджують наукові дослідження: серед вперше захворілих бідні, жебраки, бродяги становлять 0,5 %; ті, хто повернувся з ув'язнення – 10,0 – 20,0 %; алкоголіки – 20,0 – 50,0 %, мігранти, переселенці – 5,0 – 10,0 %; люди, що не мають відповідних житлових умов (проживаючі в гуртожитках) -10,0 – 15,0 %. Діюча система охорони здоров'я, розрахована на осілий спосіб життя людей, виявилася непідготовленою до сучасних міграційних процесів. З'явились цілі групи людей, практично позбавлених медичного обслуговування. В свій час ВООЗ прийшла до висновку, що туберкульоз та венеричні захворювання не можна вважати соціальними хворобами, що вони є проявом скоріше медичних, ніж соціально-економічних проблем. Між тим, ситуація останніх років засвідчує не тільки не послаблення, але й зростання соціального аспекту цих хвороб. Пропаганда різних технологій підвищення рівня здоров'я повинна стати повсякденною практикою лікарів, вчителів, соціальних працівників і доповнювати ефективні суспільні соціально-економічні заходи (такі, наприклад, як створення гідних умов життя для тих, хто проживає в скрутних житлових умовах або зовсім не має житла, звільняється з ув'язнення). Такі загальновизнані форми пропаганди як листівки, буклети, плакати вже час доповнити сучасними яскравими, зробленими з урахуванням психології сприйняття, відеокліпами. Розширення кола користувачів Internet в Україні розкриває нові можливості для профілактичної роботи.
Ще одна особливість протікання сучасної епідемії туберкульозу полягає в глибокому синергізмі його з ВІЛ-інфікованістю та захворюваністю на СНІД, що і обумовило створення нової програми ВООЗ "СНІД і туберкульоз", яка спрямована на профілактику виникнення нових випадків інфікування ВІЛ. ВООЗ встановлені групи ризику захворювання на СНІД, серед яких головне місце займають гомосексуалісти і наркомани (до 95,0 %), в'язні тюрем, а також хворі на туберкульоз, які не піддаються загальноприйнятому лікуванню з швидким прогресуванням процесу. Епідеміологічні дослідження виявили біологічний взаємозв'язок між туберкульозом і СНІДом, що підтверджується клінічними спостереженнями і подвоєним пригніченням клітинного імунітету. Навіть вже після перенесеного туберкульозу легень відмічено значне прискорення протікання ВІЛ – інфекції і вірогідне зменшення тривалості життя хворих.
Таким чином, на початку третього тисячоліття глобальною медико-соціальною проблемою в світі, в тому числі в Україні, є епідемія туберкульозу, яка поширюється на тлі розповсюдження ВІЛ-інфекції, наркоманії і алкоголізму. Успішна боротьба з туберкульозом має вирішуватись в комплексі з профілактикою цих негативних соціальних явищ.
Київський міський центр здоров'я Головного управління охорони здоров'я, Київ, Україна