В умовах епідемії туберкульозу якісна підготовка лікаря з фтизіатрії вимагає істотного вдосконалення педагогічного процесу на кафедрах медичних вузів.
Водночас ситуацію, що склалася у вивченні фтизіатрії у вузах у зв’язку з перебудовою вищої медичної освіти, можна вважати критичною. Внаслідок змін навчальних планів кількість годин, відведених для вивчення туберкульозу на IV курсі, зменшено з 68 до 60, а новим навчальним планом від 1996 року передбачається їх подальше скорочення до 52. Для VI   курсу зі 120 годин, як це було у попередньому плані, не передбачено жодної. Лише завдяки особистим клопотанням завідувачів кафедр перед керівництвом вузів, яке у своїй більшості поставилося до цієї проблеми з розумінням, вдалося зберегти мінімальну кількість навчальних годин із фтизіатрії для студентів VI курсу.


У зв’язку з поширенням туберкульозу значення фтизіатрії необхідно вбачати не тільки в тому, що ця дисципліна дозволяє вивчати клініку, діагностику та лікування такого небезпечного захворювання, а й у тому, що вона надає можливість опановувати загальні принципи диспансеризації населення, які були започатковані саме фтизіатрами. Крім того, фтизіатрія знайомить з проведенням санітарних заходів в осередку туберкульозної інфекції, що має особливе значення у підготовці сімейного лікаря.


Фтизіатрія є базою для вивчення пульмонології, однієї з найважливіших галузей внутрішньої медицини. Тривалий час значення пульмонології недооцінювалося, незважаючи на те, що питома вага її пацієнтів серед терапевтичного контингенту хворих була і залишається досить високою. Було б доцільним передбачити викладання пульмонології для студентів VI   курсів медичних факультетів у обсязі щонайменше 30 годин, з яких 4 години можна було б виділити для читання лекцій з актуальних проблем пульмонології, а 26 годин — на практичні заняття з питань невідкладної пульмонології, діагностики та диференційної діагностики і лікування легеневих хвороб.


Викликає занепокоєння стан підготовки лікарів з позалегеневого туберкульозу, частота якого за статистичними даними зменшується поряд зі зростанням захворюваності на туберкульоз органів дихання. Очевидно, що лікарі інших спеціальностей недостатньо підготовлені з питань туберкульозу позалегеневої локалізації, а на кафедрах медичних вузів цей розділ фтизіатрії не викладається, оскільки він не передбачений навчальною програмою. Зважаючи на актуальність цього питання, для студентів медичних факультетів необхідно виділити на VI курсі фіксований цикл практичних занять з позалегеневого туберкульозу в обсязі 30 годин.


Одним з негативних факторів, який призводить до зниження мотивації студентів до поглибленого вивчення фтизіатрії, стала відмова від іспитів. Скасування іспитів, як засвідчила практика, призводить до зниження рівня знань з предмету у студентів.


Враховуючи завдання, які ставить практична охорона здоров’я, необхідно поновити програми з фтизіатрії у обсязі 68 годин на IV курсі та 60 годин на VI курсі, а також передбачити екзамен з цієї дисципліни для студентів IV курсу. Слід також запровадити державний екзамен “Внутрішні, професійні, інфекційні хвороби і туберкульоз” на VI курсі.


Для поліпшення якості підготовки студентів із фтизіатрії та пульмонології необхідно використовувати практику проведення міжвузівських конференцій з розробки нових методів викладання, випуску навчальної та методичної літератури.
Вирішення цих проблем сприятиме підвищенню рівня підготовки випускників медичних вузів з фтизіатрії та пульмонології.

 

ОГЛАВЛЕНИЕ

Читайте так же: