Принципи хіміотерапії, які розроблені 3-4 десятиріччя тому, продовжують видозмінюватися в плані схем лікування хворих на туберкульоз, а не організаційних підходів. Аксіома загальноприйнятої тактики лікування даної патології полягає в довготривалій хіміотерапії (від 6 до 10-12 місяців) усіх форм туберкульозу. Проте тверезий аналіз піввікового досвіду хіміотерапії вказує, що такий підхід згубний для результатів лікування. Особливо це актуально сьогодні, коли ефективність хіміотерапії різко знизилася. Основні причини даного негативного явища такі: значне поширення поліхіміорезистентних форм МБТ, погіршення епідеміологічної ситуації та реструктуризація захворювання в бік поширених прогресуючих процесів, зниження асигнувань на боротьбу з туберкульозом та вкрай незадовільне забезпечення медикаментами стаціонарів, зубожіння більшості населення, виражені міграційні процеси, які зумовлюють наявність невиявлених і неконтрольованих джерел інфекції. В даних умовах необхідне чітке розмежування процесів на ті, які можна вилікувати консервативно, і ті, які без хірургічного втручання не приведуть до видужання хворого. В першій групі хворих необхідна довготривала хіміотерапія, а в другій — інтенсивна передопераційна підготовка протягом 1-3 місяців, оперативне лікування з наступною 3-6-місячною терапією. Методом вибору підготовки хворих до операції вважаємо ендолімфатичне введення препаратів, особливо необхідне при поширених прогресуючих формах.

 

ОГЛАВЛЕНИЕ

Читайте так же: