Слінченко М.З.
Український НДІ промислової медицини МОЗ України


Мета дослідження: показати недоцільність пропозиції вилучення силікотуберкульозу із основних форм в запропонованому варіанті клінічної класифікації туберкульозу (Укр. пульм. журн. — 1997.— № 4.— С. 6-8). Матеріал: секційний (1430 вип.), операційний (2600 вип.), цитологічний (300). Методи: гістологічні, гістохімічні, імуноморфологічні, мікробіологічні, мінералогічні. Результати: силікотуберкульоз — це не ускладнення силікозу туберкульозом, а окрема форма, що закономірно розвивається з самого початку як така, де етіологічні фактори патогенетично пов'язані між собою. Комбіновані з туберкульозом інші захворювання є випадковими ускладненнями. Силікотуберкульоз має свої характерні: патогенез (імунопатологія), морфологію, мікробіологію (домінантна роль L-форм мікобактерій), діагностику, клініку, перебіг і прогноз. Силікотуберкульоз частіше виникає до рентгенологічної діагностики «силікозу», де вузликова форма останнього вірогідно є хронічним дисемінованим силікотуберкульозом. Силікоз «приречений» до силікотуберкульозу. Висновки: в новій запропонованій класифікації туберкульозу слід залишити таку форму як туберкульоз органів дихання, комбінований з пиловими професійними захворюваннями легень («коніотуберкульоз»).

Читайте так же:

Tags