Оскільки після оперативного лікування з приводу гнійного процесу легень одужання не наступає, обстежено 150 дітей молодшого шкільного віку, які поступали на лікування через 2-5 років після операції у фазі загострення хронічного бронхіту. Особливістю останнього був торпідний перебіг гнійного ендобронхіту, діагностованого в них при надходженні в клініку. Стан дітей визначався гнійною інтоксикацією, дихальною недостатністю, симптомами гіпертензії у малому колі кровообігу. За даними рентгено-, радіопневмографії Хе-133 та спірографії виявлено локальний і дифузний пневмофіброз, емфізему легень, регіональні порушення вентиляції і кровообігу у всіх дітей. Діагностоване зниження як гуморальної (Вл, ІГ А, М, G), так і клітинної (Тл, Тх) ланок імунітету. Комплексне лікування з використанням різних методів активної санації бронхів сприяло вилікуванню гнійного ендобронхіту у 28,6%, переходу у катаральне запалення у 62,8% випадків. Це супроводжувалось підвищенням рівня Вл (Р<0,02), ІГ G (Р<0,001), Тх (Р<0,001). При повторних курсах лікування в інтервалі 1- 1,5 року встановлено, що збереження гнійного ендобронхіту взаємозв’язане з низькими показниками імунітету. Отже, при видаленні локалізованих бронхоектазів або аномалій розвитку залишається резидуальний ендобронхіт, який зумовлює рецидиви захворювання, наростання імунодепресії, порушення в системі зовнішнього дихання.

 

ОГЛАВЛЕНИЕ

Читайте так же: