Новожилова Т.О., Стасюк І.М.
Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни

 

З метою обгрунтування тактики лікування у 35 хворих з посттуберкульозними змінами в легенях пробою з фенотеролом визначали схильність до бронхоспазму, враховуючи, що така схильність впливає на темп довгострокового прогресування обструктивних порушень. Отримані перед інгаляцією бронхолітика та через 15 хвилин після неї вентиляторні показники індексували діленням на належні величини. Критерієм спазмолітичної відповіді вважали різницю ОФВ1>8%. У 18 обстежених встановлено збільшення ОФВ1 в середньому на 26,4% (при вихідних значеннях в діапазоні від 0,30 до 0,78 належних). ЖЄЛ збільшилась у середньому на 4,6%, хоча у 5 випадках приріст становив у середньому 19,6% як додатковий прояв бронхолітичного ефекту. Нормалізація ОФВ1 наступила у 5-ти хворих, у решти залишились незворотні порушення прохідності бронхів. У 17 обстежених не виявлено (при вихідних ОФВ1 від 0,32 до 0,74) бронхо-спастичного компоненту обструктивних порушень. За даними обстеження обструктивний бронхіт діагностовано додатково у 20 хворих.

Читайте так же: