[sape_tizer]
Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Пухлик Б.М.
Вінницький медичний університет

 

Значне поширення туберкульозу, інфекційних захворювань відсунуло на другий план проблему алергічних захворювань (АЗ). В той же час є багато підстав вважати, що АЗ були і залишаються одними з найбільш розповсюджених. За даними більшості дослідників вони охоплюють 15-25% населення і мають постійну тенденцію до зростання. Численними дослідженнями доведено, що вірогідну інформацію про розповсюдження АЗ (як і більшості інших захворювань) можна отримати тільки шляхом проведення цілеспрямованих досліджень. Єдиними клініко-епідеміологічними дослідженнями щодо АЗ в Україні залишаються наші дослідження, проведені у Вінницькій області з інтервалом у 10 років (1981-1992 роки), якими було охоплено майже 100 тис. чол. Вони засвідчили, що провідними у структурі АЗ є алергічні захворювання органів дихання. Це пов’язане не тільки з їх значною поширеністю, а й з більш тяжким перебігом і суттєвими економічними збитками, яких вони завдають суспільству.
Наші дослідження показали, що алергічний риніт (цілорічний) у 1981—1982 роках реєструвався з частотою 0,37%, сезонний риніт — 0,05%, а бронхіальна астма — 1,35% ( разом — 1,77%). Через 10 років ці цифри суттєво зросли і склали, відповідно, 0,78%, 0,23%, 2,50% і 3,51%, тобто у 2 рази більше. Якщо відносно цілорічного і сезонного алергічного риніту (АР) офіційної статистики в Україні не ведеться, то частота БА, зафіксована нами, практично у 10 разів перевищує офіційно зареєстровану захворюваність на БА.
Ще яскравішим є такий приклад. У 1991 році за офіційними даними загальна захворюваність на БА дітей в Україні склала 0,27%, у тому числі у Вінницькій області — 0,28%. Проведене нашим колективом клініко-епідеміологічне дослідження щодо розповсюдженості БА серед дітей (І.І. Єкімова, 1997) з охопленням 11946 чол. дозволило виявити БА у 1,97%, тобто у 7,3 раза частіше. За останній час офіційна захворюваність на БА серед дітей Вінницької області ще зменшилася, але у 1997 році тут зареєстровано 284 дитини — інваліда по БА (61 — вперше). А всього БА «дає» області 17,6% всіх дітей — інвалідів. Хіба це не є ілюстрацією вкрай незадовільного виявлення БА?
Вірогідна інформація про розповсюдженість АЗ (як і інших захворювань) є вельми важливою, адже завжди планування забезпечення лікарями, ліжками, алергенами, ліками в колишньому СРСР і самостійній Україні велось і ведеться виходячи з даних офіційної статистики. При цьому ми впевнені, що в наших дослідженнях немає гіпердіагностики, адже літературні джерела вказують, що розповсюдженість БА у багатьох країнах сягає 5-6%, а АР — понад 10%. Напевне тому, зважаючи на наявну в нас забезпеченість лікарями-алергологами, пересічна хвора на АЗ дитина за нашими розрахунками може попасти на прийом до лікаря-алерголога 1 раз на 3,5 роки, дорослий хворий — 1 раз на 5 років. Безумовно, більшість хворих «знаходить свого лікаря», але ці лікарі переважно не є фахівцями. Про велику кількість хворих на БА, АР свідчить висока потреба у бронхолітичних, протизапальних, антигістамінних та інших засобах, яку «не закриває» активна діяльність відомих закордонних фармфірм. Саме цьому слід прискорювати прийняття нашими вченими і лікарями Міжнародних консенсусів по БА, АР, які в певній мірі сприяють «підняттю» рівня діагностики і якості лікування цих захворювань фахівцями різного кваліфікаційного рівня.
В цій роботі ми зупинимося тільки на питаннях БА і АР, хоча важливою проблемою є і екзогенний алергічний альвеоліт (ЕАА). Автор цієї статті мав нагоду у складі наукової експедиції Інституту імунології колишнього СРСР намагатись досліджувати розповсюдженість цієї хвороби. Однак недостатні уявлення про це захворювання, методична неготовність не дозволили досягти мети. На жаль, в Україні ця проблема також не вивчається.
Аналізуючи епідеміологічні і організаційні проблеми, пов’язані з респіраторними АЗ, серед важливих ми б хотіли відзначити відсутність достатньої узгодженості між лікарями різних спеціальностей щодо АР і БА. По-перше, дещо по-різному до трактовки АР підходять алергологи і оториноларингологи. Тобто потрібне проведення спільних науково-практичних заходів щодо цього захворювання, можливо в рамках асоціації ринологів, яка зароджується в Україні.
Щодо БА, то тут також є проблеми, пов’язані з тим, що та невелика кількість алергологів, яка є в країні, вважає «своїми» всіх хворих на БА. При такому підході у алергологів практично не лишається часу на хворих на поліноз, інсектну, харчову алергію, кропивниці, які може адекватно лікувати, практично, тільки лікар-алерголог. З другого боку, якщо з точки зору Міжнародного консенсусу по БА проаналізувати структуру хворих на БА, то риси алергічного захворювання має, практично, головним чином інтермітуюча БА, коли роль алергенів у її патогенезі є вельми важливою.

Але таких хворих, за нашими спостереженнями, попадає до фахівців не більше 10% від усіх хворих на БА. Всі інші хворі вже мають прояви неспецифічної гіперреактивності бронхів, легеневі чи позалегеневі ускладнення, тобто потребують фармакотерапев- тичних, а не алергологічних методів лікування. Адже головною відмінністю лікаря-алерголога є те, що це фахівець, який діагностує і лікує переважно алергенами.
Говорячи про респіраторні АЗ і, в цілому, підтримуючи Міжнародні консенсуси по АР і БА, ми хочемо відзначити 2 аспекти, які, на наш погляд, слід обговорити. Перший — це недооцінка зв’язку між АР і БА. Нагадаємо, що у відомій класифікації А.Д. АДо і П.К. Булатова АР вважався за стан передастми. І зараз існує багато літературних даних про тканьові, каналікулярні, рефлекторні та інші зв’язки між цими відділами респіраторного тракту, які неможливо ігнорувати. БА у більшості випадків (70-85%) розвивається після чи разом з АР і, безумовно, ефективне його лікування можна розглядати як захід, спрямований на попередження БА чи полегшення її перебігу. Наші спостереження за ефективністю застосування специфічної імунотерапії алергенами (СІТ) при АР, використання нового антигістамінного спрею алергодилу при поєднанні АР і БА, підкріплюють цю точку зору.
У вказаних консенсусах, на наш погляд, недостатня увага приділяється СІТ при лікуванні АР і БА і не зовсім правильно вказана послідовність застосування цього методу. Так, за даними І.С. Гущина (1997), СІТ має ряд важливих імуномо- дулюючих властивостей і тільки після СІТ зафіксована довгоготривала (роками!) ремісія БА. Тому СІТ слід розглядати як можливість віддалити від хворого етап хіміотерапії, гормонотерапії, резистентності до ліків, що так чи інакше наступає, побічної дії ліків, яка спостерігається у майже чверті таких хворих. І, звичайно, дуже важко погодитись із тим, що спочатку потрібно застосувати певні хіміопрепарати, а вже потім, якщо вони не ефективні, — СІТ. Навпаки, починати треба з СІТ, бо шанси на її успіх є тільки тоді, коли «звучить» алерген, а не коли вже наступає неспецифічна гіперреактивність бронхів і БА стає персистуючою.
Недооцінка ролі алергенів у діагностиці і лікуванні АР і БА, на наш погляд, добре ілюструється даними попиту на алергени вітчизняного виробництва (тобто специфічними) в областях України за останні 3 роки (таблиця).
Як видно з наведеної таблиці, в різних областях України існує принципово різний попит на алергени, що в значній мірі є наслідком розуміння лікарями-алергологами ролі своєчасної алергодіагностики і СІТ.
На наш погляд, щоб радикально поліпшити цю ситуацію, слід: 1) полегшити та зробити більш доступною алергодіаг- ностику; 2) підвищити ефективність СІТ.
Для реалізації цих задумів ми розробили компакт-ланцети з мікстами (сумішшю) однорідних екзоалергенів, які можна застосовувати вже починаючи з дільничних лікарень. Це позбавить хворого потреби їхати за елементарною процедурою шкірної алергодіагностики до обласних установ, полегшить роботу лікарям-алергологам і є економічно доцільним.
Щодо оптимізації СІТ, то окрім створення місцевих, тобто суто українських алергенів (а специфічність алергенів є головною умовою ефективності СІТ), ми пропонуємо і ряд інших заходів (пероральні, місцеві, пролонговані форми алергенів тощо).
Ми невипадково зупинилися на цих аспектах АЗ, бо вважаємо, що алерголог — це фахівець головним чином з проблем атопії і він має відігравати важливу, але суто «свою роль» у діагностиці і лікуванні респіраторних АЗ. Оторинолярингологи і пульмонологи (чи терапевти і педіатри) є фахівцями з хірургії, фармакотерапії і мають виконувати інші діагностичні і лікувальні заходи.

 

 

ПОПИТ НА ВІТЧИЗНЯНІ НЕІНФЕКЦІЙНІ АЛЕРГЕНИ В УКРАЇНІ ЗА 1995-1997 РОКИ ТА СУМАРНА ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ НИМИ НАСЕЛЕННЯ У РОЗРАХУНКУ НА 100 ТИСЯЧ МЕШКАНЦІВ


Області

1995

1996

1997

Всього

Забезпеченість

Вінницька

40

68

129

229

12,20

Волинська

14

21

35

0,00

Дніпропетровська

107

565

1045

1717

44,57

Донецька

129

157

241

527

10,14

Житомирська

4

28

32

0,02

Закарпатська

 

 

16

16

0,01

Запорізька

177

233

319

729

35,08

Ів.-Франківська

 

 

91

91

0,06

Київська

 

2

2

0

Київ

42

156

219

417

15,80

Кіровоградська

36

34

64

134

10,93

АР Крим

 

12

12

0

Севастополь

62

82

97

241

59,21

Луганська

 

53

111

164

5,88

Львівська

164

35

47

246

8,91

Миколаївська

33

24

443

500

37,23

Одеська

62

152

276

490

18,44

Сумська

 

319

140

459

32,78

Полтавська

65

111

300

476

27,37

Рівненська

105

86

279

470

39,36

Тернопільська

 

94

94

0,08

 


Харківська

 

215

660

875

28,33

Херсонська

 

58

39

97

7,66

Хмельницька

21

79

124

224

14,84

Черкаська

112

41

364

517

34,35

Чернівецька

 

 

52

52

5,50

Чернігівська

0

0

0

0

0

Всього

1243

2725

5056

9024

17,58

 

Важливим аспектом проблеми є також «проникнення» алергологічних методів обстеження і лікування у діяльність фтизіопульмонологічних установ. Зокрема, наші багаторічні спостереження за хворими на туберкульоз (з Л.В. Михей, В. Мзайєком, І.В. Корицькою), НЗЛ в умовах протитуберкульозного закладу (С.В. Зайков, І.М. Горбатюк, В.Б. Русанова) показали, що поява в цих закладах фахівця з алергології е не тільки клінічно, а й економічно виправданою.

Безумовно, в одній роботі важко висвітлити всі актуальні проблеми алергічних захворювань органів дихання, співпрацю фахівців різного профілю у цій галузі. Знову підкреслимо, що важливим позитивним кроком в цьому напрямку є прийняття нами Міжнародних консенсусів щодо АР, БА. Але при цьому не слід забувати про певні особливості нашого сьогодення, стану вітчизняної охорони здоров’я, про цінні напрацювання наших учителів і попередників, а також про притаманне нашим фахівцям вміння ефективно працювати в складних умовах.

Читайте так же:

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.