[sape_tizer]
Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Зміст

Харкотиння здорова людина не виділяє. Воно з'являється внаслідок ураження слизової оболонки трахеї і бронхіального дерева і є сумішшю секрету залоз слизової, серозного випоту зі змінених стінок судин, некротизованої грануляційної тканини, частинок казеозу з домішками різних солей. У харкотинні знаходяться патогенні мікроорганізми, які викликали запалення, в тому числі і мікобактерії туберкульозу, а також клітини злоякісного росту у хворих на рак легень.

Добова кількість, а також величина окремих порцій харкотиння залежать від характеру захворювання, а також від уміння хворого його відхаркувати. При ларингітах, сухих хронічних бронхітах та малих формах туберкульозу кількість харкотиння не перевищує 5 — 10 мл за добу. Але при гнійних бронхітах, фіброзно-кавернозному туберкульозі, бронхоектатичній хворобі, абсцесах і гангрені легень за добу хворі виділяють близько 1-1,5 л харкотиння.

Існують такі різновиди харкотиння:

    • Слизове харкотиння — виділяють хворі на гострий катар горла, трахеї. Це переважно в'язкий, безбарвний слиз, клітини в ньому відсутні.
    • Серозне — нагадує збитий яєчний білок, деколи з домішками крові, виділяють хворі при набряку легень.

     

    Рис. 37. Кишенькова плювачка.

    Використання:

    1. з дезінфікуючим 5,0 % розчином хлораміну для щоденного збирання і знезараження харкотиння;
    2. пусту для збирання ранішнього харкотиння для бактеріологічного дослідження;
    3. стерильну для бактеріологічного дослідження харкотиння.
    1. Гнійне харкотиння складається переважно з некротизованої грануляційної тканини, кристалів солей і мікроорганізмів.

    Хворі на туберкульоз легень виділяють переважно слизово-гнійне або гнійне харкотиння.
    У протитуберкульозних лікарнях для збирання харкотиння хворі користуються кишеньковими плювачками (рис. 37). Це скляні пляшечки об'ємом 100 мл з градуйованими помітками і широкою шийкою. Плювачку попередньо для часткової дезінфекції харкотиння
    на 1/4 об'єму заповнюють 0,5 % розчином хлораміну. Для лабораторного дослідження використовують чисті сухі плю- вачки (для бактеріоскопії) або стерилізовані — для посіву патологічного матеріалу на штучні поживні середовища.
    Методика дослідження харкотиння. Зібране харкотиння із кишенькової плювачки переносять на чашку Петрі. Під час макроскопічного дослідження звертають увагу на кількість харкотиння, колір, пошарованість, запах, домішки. Зовнішній вигляд харкотиння при деяких захворюваннях має важливе значення для їх діагностики.
    При пневмонії харкотиння надзвичайно в'язке (клейке), кольору іржавого заліза, при бактеріоскопії виявляють пневмококи.
    При гангрені легень харкотиння з гнійним запахом, під час відстоювання розділяється на три шари: нижній — темно-сірого кольору, складається з продуктів розпаду легеневої тканини, середній — буро-коричневий шар серозної рідини і верхній — слиз, перемішаний з повітрям. При мікроскопії знаходять еластичні волокна, кристали жирних кислот, холестерин, лейцин і багато бактерій.
    При інфаркті легень в харкотинні бувають домішки крові.
    При бронхіальній астмі виявляють кристали Шарко- Лейдена, спіралі Куршмана і багато еозинофілів.
    При набряку легень харкотиння рідке, пінисте, безбарвне, іноді рожевого кольору. При відстоюванні ділиться на два шари: нижній водянистий, верхній пінистий.
    При новоутворах в харкотинні бувають домішки крові, іноді воно нагадує “малинове желе". При мікроскопії виявляють клітини злоякісного росту (рис. 38, 39, 40).

    Бактеріоскопічний метод є основним для виявлення мікобактерій туберкульозу. Перевага його полягає в тому, що на його виконання затрачається небагато часу, він не дорогий і його можна застосовувати в стаціонарних і амбулаторних умовах. Але слід пам'ятати, що можливості цього методу обмежені в зв'язку з тим, що при фарбуванні препарату за Цілем-Нільсоном мікобактерії можуть бути виявлені при наявності їх не менше 100 тис. мікробних тіл в 1 мл харкотиння. Тому застосовують багаторазове дослідження (до 5-6 разів) або дослідження методом флотації (збагачення).

     

     

    Еластичні волокна та Кристали Шарко-Лейдена

    Рис. 39. Еластичні волокна           Рис. 40. Кристали Шарко-
    в харкотинні.                                        Лейдена в харкотинні.

     

     

    Клітини харкотиння: а) альвеолярні макрофаги із вугільним пігментом в протоплазмі

    Рис. 38. Клітини харкотиння: а) альвеолярні макрофаги із вугільним пігментом в протоплазмі (пилові клітини); б) клітини серцевих вад: макрофаги із гемосидерином в протоплазмі.
    Принцип виявлення збудника при фарбуванні за Ці- лемНільсоном полягає в тому, що мікобактерії, пофарбовані фуксином, утримують фарбу навіть після довготривалого знебарвлення їх у сірчаній кислоті або кислому спирті. Але потрібно пам'ятати, що атипові мікобактерії із зміненими тинкторіальними і морфологічними властивостями цим методом не виявляються.

    Методика. Для приготування мазка з 3-4 місць харкотиння вибирають грудочку гною, переносять на предметне скло. Другим склом розтирають харкотиння і отримують два ідентичні препарати. Мазок повинен бути тонким і займати 3/4 поверхні скельця. Препарати фіксують над полум'ям пальника. На препарат накладають смужку фільтрувального паперу і наливають зверху розчин карболового фуксину, нагрівають до появи парів. Знімають фільтрувальний папір, змивають залишки фарби водою. Мазок знебарвлюють у 20 % розчині сірчаної кислоти або в 3 % розчині солянокислого спирту до слабо-рожевого кольору. Промивають водою, дофарбовують протягом 30 секунд 0,025 % розчином метилену синього. Препарат досліджують під мікроскопом з імерсійною системою не менше 5 хвилин або 50 полів зору. Мікобактерії під мікроскопом мають вигляд тоненьких, прямих або злегка зігнутих зернистих паличок.
    Широке застосування туберкулостатичних препаратів зменшує кількість мікробів у харкотинні. Тому дослідження потрібно проводити багаторазово 4-6 разів підряд. При загостренні старого туберкульозного процесу в харкотинні знаходять: 1) звапнені еластичні волокна; 2) кристали холестерину; 3) кристали аморфних грудочок вапна; 4) мікобактерії туберкульозу — тетрада Ерліха. Частота знаходження мікобактерій туберкульозу залежить не тільки від форми туберкульозу, методу одержання харкотиння, а й від методики дослідження. Відомо, що МБТ виявляють в мазку при фарбуванні за Цілем-Нільсоном, якщо в 1 мл харкотиння знаходиться 50-100 тисяч мікробних тіл. Методом флотації виявляють МБТ при наявності в 1 мл 1000 мікробних тіл, а при посіві на поживні середовища достатньо 20-100 мікробних тіл.
    Метод флотації ґрунтується на відмінних властивостях двох рідин з різною щільністю при їх змішуванні. Легша спливає на поверхню, захоплюючи з собою мікобактерії туберкульозу, щільніша осідає на дно. Порівняно з бактеріоскопічним методом, при флотації ймовірність знаходження мікобактерій туберкульозу збільшується на 10-15 %. Для дослідження методом флотації 5-15 мл харкотиння вміщують у 250 мл колбу, додають таку ж кількість 0,5 % розчину їдкого калію. Для кращої гомогенізації колбу струшують протягом 10-15 хв. Доливають до половини колби дистильованої води і 0,5 мл ксилолу або бензолу. Колбу повторно добре струшують, доливають до шийки дистильованої води і відстоюють протягом ЗО хв при кімнатній температурі. Краплі ксилолу (бензолу) спливають разом з мікобактеріями туберкульозу на поверхню, утворюючи піноподібне кільце. Піпеткою набирають піну, переносять на предметне скло, висушують, повторюючи це 5-6 разів. Після цього мазок фарбують за Цілем-Нільсоном, як при бактеріоскопії.
    Люмінесцентна мікроскопія базується на особливостях об'єктів по-різному світитися в ультрафіолетових променях. Вона проводиться при малому збільшенні, що розширює поле препарату, який досліджується, і це дозволяє виявити мікобактерії туберкульозу навіть тоді, коли їх в харкотинні мала кількість.
    Культуральний або бактеріологічний метод — знаходження мікобактерій туберкульозу після посівів патологічного матеріалу на штучні поживні середовища. Метод дозволяє виявити мікобактерії туберкульозу, коли в 1 мл харкотиння є 20-100 мікробних тіл. Крім того, після появи колоній можна вивчати характеристику мікобактерій — ідентифікувати різні їх типи, визначити чутливість до протитуберкульозних препаратів та інші властивості.
    Методика. Перед тим, як зробити посів (харкотиння, промивних вод бронхів, ексудату, ліквору, гнійних виділень) на поживне середовище, патологічний матеріал потрібно обробити тризаміщеним фосфорно-кислим натрієм, або 4 % розчином їдкого натрію, або 10 % розчином сірчаної кислоти. Змішування з реактивами забезпечує очищення патологічного матеріалу від сторонньої мікрофлори, зберігаючи життєздатність мікобактерій. Посів робиться одночасно в 3 пробірки на середовище Левенштейна-Єнсена і Фінна 11. Пробірки парафінують і поміщають у термостат при температурі 37 °С. Контроль за пробірками здійснюється кожних 7-10 днів протягом 3-х місяців. При відсутності колоній після 3 місяців культивування посів вважається від'ємним. Ріст мікобактерій звичайно виявляється після 3-6 тижнів у вигляді безпігментних колоній. Позитивну відповідь лабораторії видають лише після мікроскопічної ідентифікації мікобактерій туберкульозу.
    Інтенсивність виділення мікобактерії! визначають за
    З  бальною системою:

    1. 1 бал — мізерне бактеріовиділення (+) — поодинокі до 20 колоній. Бактеріоскопічно мікобактерії туберкульозу не були виявлені.
    2. 2 бали — помірковане бактеріовиділення (++) — 20 до 100 колоній. Бактеріоскопічно виявлено поодинокі мікобактерії в полі зору або препарату.
    3. З бали — інтенсивне бактеріовиділення (+++) — від 100 і більше колоній. Бактеріоскопічно — 10 і більше мікобактерій в кожному полі зору.

    Основні поживні середовища, які використовують для бактеріологічного дослідження патологічного матеріалу — Левенштейна-Єнсена, Огави, Гельберга, Петроняні, Фінна II.
    Середовище Левенштейна-Єнсена схвалене Всесвітньою організацією охорони здоров'я для всіх лабораторій. Його склад — це розчин солей: однозаміщений фосфорно-кислий калій 2,4 г, магній сірчано-кислий 0,24 г, магній лимонно-кислий 0,6 г, аспарагін 3,6 г, гліцерин 12 мл, дистильована вода — 600 мл. Перераховані реактиви в цій же послідовності розчиняють при слабкому підігріванні і стерилізують 2 години парою. Готують яєчну масу в спеціальних умовах: свіжі яйця промивають в проточній воді щіткою з милом, кладуть на 30 хв в 70 % спирт. В боксі над полум'ям спиртівки розбивають яйця і виливають у колбу, де знаходяться скляні кульки. Добре розмішують і після того до 1 л яєчної маси додають 600 мл раніше заготовленого сольового розчину. Суміш фільтрують, додають 20 мл стерильного 2 % розчину малахітової зелені і розливають у пробірки по 5 мл. Суміш зсідається при 85°С протягом 45 хв.
    Для приготування середовища Петроньяні беруть 300 мл цільного молока, 12,0 г картопляного борошна, 2,0 г пептону, дві дрібно порізані картоплини середньої величини. Суміш підігрівають на водяній парі протягом 1 години до утворення клею. Охолоджують до 50°С, додають раніше приготовлену яєчну масу з 8 яєць і 2 жовтків, 24 мл гліцерину, 10 мл 2 % розчину малахітової зелені. Фільтрують і розливають у пробірки. Зсідається суміш при 85-90°С протягом 1 год.
    Середовище Огави: калій фосфорнокислий 18,0 г, гліцерин18,0 мл, глутамат натрію однозаміщений 19,0 г, близько 1 літра дистильованої води змішують з 86 яєць і 60,0 мл 1 % розчину малахитової зелені. Суміж фільтрують і розливають в пробірки.

    Середовище Фінна II: 300 мл стерильного розчину солей (магній сірчанокислий 1,0 г, галун залізноаміачний 0,05 г, калій фосфорнокислий однозаміщений 20,0 г, амоній лимоннокислий однозаміщений 5,0 г, натрій глутаміновокислий однозаміщений 10,0 г, гліцерин 20 мл, дистильованої води близько 1 л) змішують з яєчної масою, приготованою в стерильних умовах із 12 яєць і 10 мл 2 % розчину малахітової зелені. Суміш фільтрують і розливають у пробірки.
    Біологічний метод проводиться для верифікації туберкульозу і є найбільш чутливим і ефективним методом виявлення мікобактерій туберкульозу. Для зараження використовують морських свинок. Патологічний матеріал: харкотиння, сеча, промивні води бронхів, шлунка, ексудат, виділення з ран обробляють 3 % розчином сірчаної кислоти так само, як і для посіву на поживні середовища. Після того двічі промивають стерильним фізіологічним розчином. 1 мл стерильного фізіологічного розчину вводять морській свинці під шкіру в праву пахвинну ділянку. Спостереження за морською свинкою проводять протягом 1,5-2 місяців. Контролюють місце введення патологічного матеріалу, стан регіональних лімфатичних вузлів, чутливість до туберкуліну. При позитивній реакції вже через 2-3 тижні на місці введення патологічного матеріалу з'являється інфільтрат і збільшення периферичних лімфатичних вузлів. При умертвінні свинки після 1-3 місяців відмічають збільшені регіонарні і віддалені лімфатичні вузли, ураження легень, печінки, селезінки. Ступінь вірогідності залежить від кількості і патогенності мікобактерій, які були в патологічному матеріалі.
    Стійкість мікобактерій туберкульозу до медикаментів визначають прямим і непрямим методом.
    Прямий метод — відповідно оброблений патологічний матеріал, (харкотиння, промивні води бронхів, гній, ліквор) засівається на середовище Левенштейна-Єнсена або Гель- берга із різною концентрацією туберкульозних препаратів. Цей метод застосовується тоді, коли в матеріалі при бактеріоскопії знаходять багато (1-5) мікробних тіл в полі зору. В інших випадках застосовується непрямий метод, коли спершу висівають культуру на поживне середовище, згодом з колоній, що виросли, роблять посів на середовище, в якому знаходяться протитуберкульозні препарати (табл. 3).
    Виділяють первинну і вторинну стійкість. Первинною називають стійкість, що виявлена у мікобактерій хворого на туберкульоз, ще не лікованого туберкулостатичними препаратами.
    Вторинною зветься стійкість мікобактерій туберкульозу, яка виникає в процесі лікування хворого протитуберкульозними препаратами. Медикаментозна стійкість мікобактерій туберкульозу може бути до одного, двох
    Таблиця З
    Критерії стійкості мікобактерій туберкульозу до туберкулос- татичних препаратів

    Препарат

    Концентрація препарату, при якій ростуть стійкі штами (мкг/мл)

    Стрептоміцин

    5

    Ізоніазид

    1

    Рифампіцин

    20

    Етамбутол

    2

    Етіонамід

    ЗО

    Протіонамід

    30

    Канаміцин

    30

    Циклосерин

    50

    Біоміцин

    зо

    ПАСК

    1

    Тіоацетазон

    2

    (подвійна) і до трьох (потрійна) препаратів. Така полівалентна стійкість може бути справжньою, коли мікобактерії туберкульозу дійсно стійкі до двох або трьох туберкулостатиків, і сумнівною, коли в патологічному матеріалі, що досліджується одночасно, є бактерії, стійкі тільки до одного або тільки до другого препарату. Для визначення сумнівної або справжньої стійкості вживають метод перехресних посівів бактерій на суміші препаратів, до яких була визначена подвійна або потрійна стійкість. При перехресних посівах мікобактерії, що виросли на середовищі із стрептоміцином, застосовують для посівів на середовище із ізоніазидом і навпаки. При справжній подвійній стійкості культура росте на середовищах, в яких знаходяться суміші і окремо взяті препарати. При сумнівній подвійній стійкості культура не росте на середовищі
    з  іншим препаратом і при їх сумішах.

    Зміст

    Читайте так же:

    • 4.3. Нерепіраторні функції легень Зміст   Рис. 31. Крепітація.   Дихання і функції легень ототожнювати не можна. Зіставлення структурних і функціональних особливостей легень створює […]
    • 3_ Профілактика туберкульозу Зміст Профілактика туберкульозу — це комплекс заходів, спрямованих на попередження інфікованості і виникнення захворювання. Ними передбачено ліквідацію […]
    • 3_4_ Хіміопрофілактика Зміст Хіміопрофілактика — застосування протитуберкульозних препаратів групи ГІНК з метою попередження виникнення локальних форм туберкульозу. Вона проводиться […]
    • Санітарна профілактика туберкульозу Зміст Санітарна профілактика туберкульозу спрямована на запобігання інфікуванню здорових, що сумісно проживають, працюють або мають контакт в побуті і громадських […]
    • 3_3_ Специфічна профілактика Зміст Специфічну профілактику туберкульозу проводять вакциною БЦЖ.   Рис. 18. Французи Альберт Кальмет, Каміл Герен у 1921 році дали медицині ефективний […]
    • 4_ Прикладна анатомія та клінічна фізіологія легень Зміст Для нормальної життєдіяльності клітин необхідне постійне надходження кисню і виведення продуктів метаболізму, насамперед вуглекислоти. Ці процеси називаються […]
    • 4.2. Про легеневі шуми Зміст У більшості посібників з пульмонології легеневим шумам приділяють незаслужено мало уваги як феномену, що порівняно з рентгенологічними, […]
    Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.