[sape_tizer]
Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Зміст

 

Крепітація

Рис. 31. Крепітація.

 

Дихання і функції легень ототожнювати не можна.

Зіставлення структурних і функціональних особливостей легень створює відчуття невідповідності анатомічної будови і функціональної зайнятості. Для забезпечення дихання є значний надлишок респіраторних структур. З наявної площі альвеол повноцінне дихання забезпечує 10-12 % їх поверхні, а з більш ніж 30 км капілярів достатньо 30 % для повної аерації крові (рис. 32). Спеціальні дослідження показали, що легеням притаманні не тільки дихальна функція, але і інші важливі функції, що забезпечують стабільність гомеостазу. Теоретичні і клінічні дослідження дали підставу вперше запропонувати термін «нереспіраторні функції легень» (Vane Y., 1969). Теоретичне обгрунтування вчення про нереспіраторні функції легень отримало повне підтвердження після того, коли було доведено, що легені, поряд з печінкою, регулюють рівень біологічно активних речовин (БАР) в організмі. Печінка захищає від накопичення БАР, що поступають з їжею, а легені — від накопичення БАР, що утворюються внаслідок метаболічних процесів (рис. 33).

 

Структури і функції легень

Рис. 32. Структури і функції легень.

 

Регуляція гомеостазу

Рис. 33. Регуляція гомеостазу.

 


Нереспіраторні функції легень:

  1. Зовнішня бар'єрна.
  2. Внутрішня бар'єрна.
  3. Екскреторна.
  4. Секреторна.
  5. Всмоктувальна.
  6. Очисна.
  7. Терморегуляторна.
  8. Метаболічна.
  9. Синтез гепарину.
  10. Регуляція імунного захисту.

Зовнішня бар'єрна функція легень (ЗБФЛ) забезпечує захист від проникнення в організм часточок пилу і мікробних тіл, які вдихаються з повітрям. ЗБФЛ здійснюється завдяки деревоподібному розгалуженню бронхів, внутрішня поверхня яких вкрита циліндричним війчастим епітелієм. Війки плавають в поверхнево-активній речовині (сурфактант) і здійснюють хвилеподібні коливання від альвеол до трахеї і носоглотки. Часточки пилу, які під час вдиху попадають в легені, натикаються на стінку бронха, склеюються густою фракцією сурфактанту, піддаються дії ферментів і «транспортуються» війками в напрямку до лімфатичних вузлів глотки. Завдяки особливостям структури і функції бронхів організм практично захищений від проникнення шкідливих фізичних і хімічних речовин, а також від зараження патогенними мікроорганізмами. Але генетично детермінована вада зовнішнього бар'єра, набутий дефект внаслідок шкідливих звичок (куріння, алкоголізм, наркоманія), хронічних захворювань (бронхіти, пневмоконіози, авітамінози), впливу зовнішніх ушкоджуючих факторів (радіація, запиленість) відіграє важливу роль у виникненні простудних захворювань, хронічних неспецифічних запальних процесів, туберкульозу, пневмоконіозу, злоякісних пухлин. Клінічна оцінка ступеня порушення зовнішньої бар'єрної функції легень складна і кількісних параметрів її виміру не розроблено.
Аерогематогенний бар'єр (АГБ) — це структурне утворення, що відділяє просвіт альвеол від капілярів. За допомогою електронної мікроскопії встановлено, що стінки альвеол суцільно вистелені зсередини альвеолоцитами I-го і ІІ-го типів. Альвеолоцити I-го типу (А1), або респіраторні альвеолярні клітини, розміщені на базальній мембрані і формують альвеолярну поверхню. Крім того, АГБ утворюють ендотеліоцити (ЕЦ) кровоносних капілярів. На А1 припадає 90 % альвеолярної поверхні, на ЕЦ — 10 %.
Секреторна функція легень забезпечується спеціальними залозами і секреторними клітинами, які розміщені вздовж всього бронхіального дерева поміж клітинами циліндричного війчастого епітелію. За добу вони продукують близько 300-400 мл секрету. Це серозно-мукозний секрет, в якому присутні лактоферин, лізоцим, сироваткові білки і антитіла. Секрет покриває на всьому протязі війки епітелію, які своїми рухами пересувають його з нижніх відділів у верхні і в носоглотку. Для здійснення бар'єрної функції легень важливу роль відіграє сурфактант, який продукується альвеолоцитами II типу (А2) безпосередньо в просвіт альвеол. В альвеолах сурфактант утворює моношар, тобто тонку плівочку, що вкриває зсередини поверхню альвеол. Моношар сурфактанту є основним компонентом АГБ, знижує поверхневий натяг альвеол, попереджує утворення ателектазів. Він захищає організм від надмірної втрати води, зменшує дію фізичних, хімічних і біологічних факторів на мембрани альвеол, транссудацію рідини із капілярів у просвіт альвеол. Разом з тим, сурфактант сприяє активній адсорбції кисню легенями. Завдяки постійній секреції сурфактанту здійснюється безперервний відтік його з альвеол в респіраторні бронхіоли і бронхи. Це утворює постійний градієнт поверхневого тиску в напрямку від альвеол до бронхіол, забезпечує кліренс (очищення) альвеолярних поверхонь. Сурфактант має високі антиокислювальні властивості, що дозволяє вважати його одним із складових ендогенної антиоксидантної системи.
Порушення фізіологічної функції сурфактанту спостерігають при затримці його синтезу альвеолоцитами при їх механічному пошкодженні, при зниженні капілярного кровообігу, або при вимиванні через дихальні шляхи внаслідок хімічної інактивації поверхневоактивних речовин. Крім того, фізіологічна функція сурфактанту знижується при його екзогенному або ендогенному пошкодженні. При туберкульозній інтоксикації спостерігають пошкодження сурфактанту на всій поверхні бронхів. При гострому і хронічному запальних процесах в легенях настає дистрофія А2, що призводить до зниження їх продуктивності. По мірі наростання структурних змін в легенях збільшується функціональна недостатність сурфактанту.

 

Метаболічна функція легень

У легенях відбувається інтенсивний обмін речовин — ліпідів, простагландинів, вазоактивних пептидів, ацетилхоліну, катехоламіну і серотоніну. Для здійснення таких складних метаболічних процесів в легенях синтезуються або накопичуються необхідні ферменти.
Ліполітичні процеси відбуваються завдяки наявності високоактивних фосфоліпаз, ліпопротеїнліпаз.
Ліпіди — біологічно важливі органічні сполуки, які в організмі людини виконують важливі функції: входять у структури клітинних мембран, створюють депо метаболічного палива і здійснюють його транспорт, огортаючи органи, судини і нерви, захищають їх від механічного пошкодження. Ліпіди — попередники багатьох біологічно активних речовин: гормонів, вітамінів, простагландинів.
Відомості про порушення ліпідного обміну дають можливість пояснити патогенез ряду синдромів дисеміно- ваних уражень легень. До таких захворювань належить хвороба Хендо-Шюллера-Крісчена, Ата-Леттера-Зіве, еозинофільні гранульоми та інші. Ці та подібні захворювання, об'єднані загальною назвою "гістіоцитоз Х"  не відомої етіології. Спільним для них є накопичення в легенях, можливо, і в інших органах, гістіоцитів з великим вмістом в цитоплазмі нейтральних жирів, особливо холестерину і його похідних. Перевантажені жиром гістіоци- ти втрачають властиві їм функції. Накопичення їх спричиняє утворення гранульом в респіраторних відділах легень, порушення функції дихання, кровообігу та інших фізіологічних функцій легень.
Крім обміну ліпідів, в легенях відбувається_ катаболізм білків. Білки (колаген і еластин) відіграють важливу роль в збереженні структури і функції легень. Ці білки продукуються фібробластами. Існує п'ять типів колагену. І тип утворюється в респіраторних відділах легень, ІІІ-й тип — в трахеї і бронхах. Зміна співвідношення між структурами колагену сприяє розвитку фіброзу легень. Еластин забезпечує "еластичну тягу легень", скеровану на зменшення її об'єму. Порушення синтезу еластину або його дегідратація, які є проявом надлишку еластази і ко- лагенази, призводить до зменшення його кількості. Клінічно це проявляється пневмосклеротичними явищами.

 

Внутрішня бар'єрна функція легень

Капілярна сітка малого кола кровообігу створює своєрідний «фільтр», який затримує частинки, що з током крові стікаються до легень. В артеріолах перед капілярами затримуються часточки, діаметр яких перевищує просвіт капілярів, але крім того ендотеліальні клітини капілярів затримують розчинені речовини, які за фізичними мірками можуть пройти капілярний фільтр, але є шкідливими для організму (рис. 34). Отже, в легенях відбувається знешкодження біологічно активних речовин (БАР) і мікротромбів, що надходять до капілярів малого кола кровообігу. Метаболічні перетворення значною мірою стосуються серотоніну, гістаміну, катехоламінів та інших хімічних сполук з високою біохімічною активністю. Крім того, в легенях виробляється ціла низка ферментів, необхідних для інактивації шкідливих речовин ендогенного походження, а також гепарин, потрібний для «очищення» капілярної сітки від мікротромбів. Синтез ферменту альфа-1-антитрипсину (ААТ) забезпечує нормальну функцію бронхіального дерева. Завдяки ААТ нормалізується надмірна активність протеолітичних ферментів, які утворюються в бронхах після розпаду лейкоцитів. Протеолітичні ферменти пошкоджують внутрішню поверхню бронхів, що сприяє розвитку різних патологічних процесів.

 

Бар'єрна функція легень

Рис. 34. Бар'єрна функція легень.

 

У легенях функціонують транспортно-поглинальні механізми інактивації БАР. Частина БАР інактивується, будучи розчиненими в крові. Інактивація катехоламінів, серотоніну відбувається внутрішньоклітинно після їх поглинання опасистими клітинами. В легенях інактивується 48-50 % серотоніну. Решта неінактивованого серотоніну бере участь у синтезі сурфактанту в альвеолоцитах II типу.
Серотонін викликає скорочення гладких м'язів, що призводить до спазму вен і артерій, судин головного мозку, печінки, нирок, легень. У легенях під його впливом відбувається спазм артеріол, бронхів, збільшується тиск в легеневій артерії. Серотонін внаслідок спазмування судин посилює агрегацію тромбоцитів і утворення кров'яного згустка. В людей із ознаками тромбоцитопенії рівень серотоніну в крові різко зменшується. Серотонін є медіатором алергічних реакцій. При інфекційно-алергічних формах бронхіальної астми рівень серотоніну в крові високий і різко зростає в стадії загострення хвороби.
Важлива координаційна функція фізіологічних процесів в організмі належить гістаміну. Існує ендогенний гістамін, який утворюється в процесі внутрішньоклітинного декарбоксилювання гістидину, і екзогенний, який надходить в організм з їжею (м'ясо, какао, боби, хліб). В організмі гістамін з'єднується з альбумінами, нуклеїновими кислотами, гепарином і депонується опасистими клітинами. Із клітин гістамін виділяється під впливом анафі- лактогенних речовин, які також поділяються на ендогенні і екзогенні. До ендогенних і екзогенних анафілактогенів відноситься понад 120 речовин, які за певних умов здатні вивільняти гістамін із опасистих клітин. Гістамін є важливою складовою частиною патогенетичного механізму багатьох алергічних захворювань: атонічної та інфекційно-алергічної бронхіальної астми, кропивниці, набряку Квінке, алергічного риносинуситу, дерматозів тощо. У сенсибілізованих тканинах гістамін із опасистих клітин поступає в рідке середовище організму, викликаючи загальні і місцеві реакції. Найбільш типовими проявами загальної реакції на гістамін є колапс, «гістаміновий шок». Місцева реакція на гістамін — це бронхоспазм і шкірна реакція, яку називають «потрійною реакцією». Перша фаза цієї реакції — місцеве розширення капілярів і гіперемія; друга — поширення еритеми внаслідок розширення сусідніх артеріол; третя — поява міхура внаслідок збільшення проникності судин.
Простагландини (ПГ) утворюються під впливом му- льтиензимного мембранозв'язаного фермента в ендоте- ліальних клітинах легень. Виділяються чотири основні групи простагландинів — А, В, Е, F. В легенях синтезуються ПГ Е, F. Попередниками ПГ є поліненасичені жирні кислоти: олеїнова, лінолева, ліноленова, арахідонова — об'єднані загальною назвою "Вітамін F". В природі вітамін F знаходиться в олії з соняшника, кукурудзи, льону. ПГ регулюють кровотворення, гемодинаміку внутрішніх органів, стимулюють секрецію стероїдних гормонів і гальмують секреторну функцію шлунка. ПГ групи Е мають виражену бронхолітичну дію, групи F — бронхоконстрикторну дію.

 

Структура біомембран трахеобронхіального дерева забезпечує проникнення через них в кров хімічних речовин, жиро- і водорозчинних, переважно низької молекулярної маси. Пароподібні форми йоду, фосфору, ртуті, ефіру, хлороформу дуже легко проникають в кров через повітряногематичний бар'єр в альвеолах. Внаслідок пошкодження альвеолярних перегородок хімічними речовинами, які вдихає людина, в стінках альвеол виникає стаз, набряк, інфільтрація перегородок лейкоцитами, уповільнюється процес всмоктування, а пошкодження альвеол призводить до набряку легень.
Дослідження екскреторної функції легень проводять за допомогою спеціальної методики, що ґрунтується на хімічному аналізі конденсату парів повітря, яке видихає пацієнт. В конденсаті досліджують газоподібні хімічні домішки, наявність ліпідів і продуктів перекисного окислення ліпідів, малонового діальдегіду (МД) і дієнових кон'югатів (ДК), БАР, ферментів, амінокислот і легеневого сурфактанту. Встановлено важливу участь легень в очищенні організму від шкідливих речовин, серед яких — вуглекислий газ, монооксид вуглецю, ацетон, оцтова кислота, ментол, камфора, водень, алкоголь і інші леткі речовини.
Терморегуляторна функція легень, або кондиціонування (нагріття або охолодження) повітря, яке вдихає людина, відбувається в носових ходах, гортані, трахеї і бронхах. Кондиціонуванню сприяє будова дихальних шляхів від носоглотки до альвеолярних ходів, довжина яких дорівнює сотні метрів, що сприяє уповільненню швидкості руху повітря. Розгалужена сітка дрібних судин в слизовій і підслизовій оболонці забезпечує рух тепла в тому чи іншому напрямку залежно від температури повітря, що вдихається.
В літературі є достатньо матеріалів, що свідчать про участь легень в обміні катехоламінів (КА). В легенях виявлено ферменти, необхідні для синтезу КА, особливо висока активність ДОФА — декарбоксилази, а також до- фаміну, що не змінюється під час циркуляції по капілярах малого кола кровообігу. Інактивація норадреналіну відбувається в ендотелії капілярів і післякапілярних ве- нулах. У дослідах на ішемізованій легені доведена спроможність легеневої тканини синтезувати КА. В ішемізованій легені збільшується концентрація норадреналіну і зменшується вміст ДОФА. Припускають, що норадрена- лін накопичується в ендотеліальних клітинах з наступним перетворенням в адреналін.

Катехоламіни циркулюють в крові в сполуках з білками плазми, виконують функцію гуморального регулятора симпатико-адреналової системи. Спектр дії катехоламінів надзвичайно широкий. Вони мають судинозвужувальну дію, стимулюють і прискорюють роботу серця, підвищують тиск крові, покращують кровопостачання скелетних м'язів, сприяють розпаду глікогену в крові, стимулюють окисні процеси. Катехоламіни діють через специфічні рецепторні зони, які є в ефекторних органах і тканинах. Адреналін діє через p-рецептори, норадреналін — через α-рецептори. Збудження а-адренорецепто- рів викликає скорочення гладких м'язів судин, розслаблює м'язи шлунка, кишечника, матки. (3-адренорецептори відповідають за стимуляцію серцевої діяльності, розширення судинного русла, розслаблення гладких м'язів бронхів, коронарних судин, матки, кишечника.

Зміст

Читайте так же:

  • 3_3_ Специфічна профілактика Зміст Специфічну профілактику туберкульозу проводять вакциною БЦЖ.   Рис. 18. Французи Альберт Кальмет, Каміл Герен у 1921 році дали медицині ефективний […]
  • 3_ Профілактика туберкульозу Зміст Профілактика туберкульозу — це комплекс заходів, спрямованих на попередження інфікованості і виникнення захворювання. Ними передбачено ліквідацію […]
  • 4_ Прикладна анатомія та клінічна фізіологія легень Зміст Для нормальної життєдіяльності клітин необхідне постійне надходження кисню і виведення продуктів метаболізму, насамперед вуглекислоти. Ці процеси називаються […]
  • Санітарна профілактика туберкульозу Зміст Санітарна профілактика туберкульозу спрямована на запобігання інфікуванню здорових, що сумісно проживають, працюють або мають контакт в побуті і громадських […]
  • 3_4_ Хіміопрофілактика Зміст Хіміопрофілактика — застосування протитуберкульозних препаратів групи ГІНК з метою попередження виникнення локальних форм туберкульозу. Вона проводиться […]
  • 5.2. Лабораторні методи дослідження харкотиння Зміст Харкотиння здорова людина не виділяє. Воно з'являється внаслідок ураження слизової оболонки трахеї і бронхіального дерева і є сумішшю секрету залоз слизової, […]
  • 4.2. Про легеневі шуми Зміст У більшості посібників з пульмонології легеневим шумам приділяють незаслужено мало уваги як феномену, що порівняно з рентгенологічними, […]
Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.