[sape_tizer]
Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Зміст

У ВІЛ-інфікованих хворих на туберкульоз можуть бути й інші захворювання. До лікування ВІЛ-асоційованих захворювань, що передаються статевим шляхом, застосовують синдромний підхід. Для кожного синдрому розроблено відповідне лікування.

  1. Синдром виділень з уретри в чоловіків — лікують гонорею та хламідіоз.
  2. Синдром цервіциту в жінок — лікують неускладнену гонорею та хламідіоз.
  3. Синдром вагініту в жінок — лікують кандидоз і трихомоніаз чи бактеріальний вагініт.
  4. Синдром виділень із піхви — лікують цервіцит та вагініт.
  5. Синдром виразок на статевих органах у чоловіків та жінок — лікують сифіліс і м’який шанкер.
  6. Синдром пахвинної лімфаденопатії з виразками в чоловіків та жінок — лікують сифіліс і м’який шанкер.
  7. Синдром пахвинної лімфаденопатії без виразок у чоловіків та жінок — лікують венеричну гранульому.

Не слід застосовувати ципрофлоксацин і тетрацикліни при лікуванні дітей та вагітних.
Наводимо схеми лікування основних СНІД-асоційованих захворювань (A. Harries та співавт., 1997).

Гонорея неускладнена:

  1. ципрофлоксацин — усередину 500 мг одноразово, або
  2. цефтріаксон — внутрішньом’язово 250 мг одноразово, або
  3. цефіксим — усередину 400 мг одноразово, або
  4. спектиноміцин — внутрішньом’язово 2 г одноразово, або
  5. триметоприм (80 мг), сульфаметоксазол (400 мг) — усередину 10 таблеток однократно, або
  6. гентаміцин — внутрішньом’язово 240 мг одноразово.

Хламідіоз:

  1. доксициклін — усередину по 100 мг 2 рази на день протягом 7 днів, або
  2. тетрациклін — усередину по 500 мг 4 рази на день протягом 7 днів, або
  3. еритроміцин — усередину по 500 мг 4 рази на день протягом 7 днів

Первинний сифіліс (шанкер):

  1. бензатинпеніцилін G — внутрішньом’язово 2 400 000 МО, або
  2. прокаїнпеніцилін G — внутрішньом’язово по 1 200 000 МО щодня протягом 10 днів, або (якщо у хворого є алергія до пеніциліну) — тетрациклін — усередину по 500 мг 4 рази на день протягом 15 днів, або
  3. доксициклін — усередину по 100 мг 2 рази на день протягом 15 днів, або
  4. еритроміцин — усередину по 500 мг 4 рази на день протягом 15 днів.

М’який шанкер:

  1. еритроміцин — усередину по 500 мг 3 рази на день протягом 7 днів, або
  2. ципрофлоксацин — усередину 500 мг одноразово, або
  3. цефтріаксон — внутрішньом’язово 250 мг одноразово, або
  4. спектиноміцин — внутрішньом’язово 2 г одноразово, або
  5. триметоприм/сульфаметоксазол — по 2 таблетки усередину 2 рази на день протягом 7 днів.

Венерична гранульома:

  1. доксициклін — усередину по 100 мг 2 рази на день протягом 14 днів, або
  2. тетрациклін — усередину по 500 мг 4 рази на день протягом 14 днів, або
  3. еритроміцин — усередину по 500 мг 4 рази на день протягом 14 днів, або
  4. сульфадіазин — усередину по 1 г 4 рази на день протягом 14 днів.

Кандидоз:

  1. ністатин— внутрішньовагінально по 100 000 МО 1 раз на день протягом 14 днів, або
  2. міконазол або клотримазол — внутрішньовагінально по 200 мг 1 раз на день протягом 3 днів, або
  3. клотримазол — внутрішньовагінально 500 мг одноразово.

Трихомоніаз: метронідазол — усередину 2 г одноразово або всередину по 400—500 мг 2 рази на день протягом 7 днів.
Бактеріальний вагініт:

  1. метронідазол — усередину 2 г одноразово або всередину по 400— 500 мг 2 рази на день протягом 7 днів.

Простий герпес:

  1. місцеве лікування;
  2. ацикловір — усередину по 200 мг 5 разів на день до повного одужання.

Оперізувальний лишай:

  1. місцеве лікування;
  2. ацикловір — усередину по 800 мг 5 разів на день, курс лікування не менше ніж 7 днів.

Бородавки періанальні або генітальні:

  1. місцеве лікування — 20 % розчин подофіліну 1—2 рази на тиждень до зникнення бородавок;
  2. трихлороцтова кислота;
  3. кріотерапія.

Контагіозний молюск — лікування проводити не потрібно.
Дерматомікози:

  1. мазь Уайтфілда або барвник Кастеллані;
  2. протигрибкові препарати для місцевого застосування (1 % клотримазолова мазь, 2 % міконазолова мазь).

При торпідних формах — гризеофульвін (по 500 мг 2 рази на день).
Кандидоз:

  1. 1 % водний розчин генціанового фіолетового (місцево), або
  2. ністатинова мазь — 2 рази на день до зникнення вогнищ ураження;
  3. протигрибкові препарати для місцевого застосування.

Криптококоз або гістоплазмоз шкіри — системна протигрибкова терапія.
Папульозний фолікуліт:

  1. розчин каламіну;
  2. антигістамінні препарати;
  3. протигрибкові препарати (місцево) в поєднанні з 1 % гідрокортизоновою маззю;
  4. кортикостероїди (для місцевого застосування).
  5. Імпетиго, фурункульоз:
  6. пеніцилін V усередину по 500 мг, або
  7. флуклоксацилін, або
  8. еритроміцин — усередину по 500 мг 4 рази на день протягом 1—2 тиж.

Піоміозит — хірургічний дренаж, антибіотики (як при імпетиго). Себорейний дерматит:

  1. протигрибкові шампуні, або
  2. протигрибкові препарати (місцево) разом з кортикостероїдами,

або

  1. 1 % гідрокортизонова мазь (місцево);
  2. кортикостероїди для місцевого застосування.

Псоріаз — саліцилово-дьогтьова мазь (2 рази на день).
Короста — місцево 25 % розчин бензилбензоату.
Саркома Капоші:

  1. місцеве лікування вогнищ ураження;
  2. рентгенотерапія;
  3. хіміотерапія.

Кандидоз слизової оболонки ротової порожнини:

  1. протигрибкові препарати для місцевого застосування;
  2. таблетки амфотерицину;
  3. ністатинові пастилки;
  4. ністатинові краплі — по 100 000 ОД 3 рази на день, або
  5. таблетки ністатину — по 500 000 МО 4 рази на день;
  6. при торпідних формах — кетоконазол (усередину по 200 мг 2 рази на день).

В усіх випадках тривалість лікування — 7—14 днів.
Без профілактики в подальшому спостерігаються рецидиви. Волосиста лейкоплакія — лікування не потрібне.
Хейліт — протигрибкові препарати для місцевого застосування (наприклад, 1 % клотримазолова мазь).
Гінгівіт, одонтогенні абсцеси:

  1. метронідазол — усередину по 400 мг 3 рази на день і (або)
  2. пеніцилін V — усередину по 500 мг 4 рази на день протягом 7 днів.

Афтозні виразки:

  1. зрошення ротової порожнини розчином кортикостероїдів і тетрацикліну;
  2. місцево кортикостероїди;
  3. преднізолон — усередину по 20—30 мг на день;
  4. ацикловір — усередину по 800 мг 4—5 разів на день;
  5. при торпідному перебігу — талідомід (жінкам не призначають). Кандидозний езофагіт:
  6. ністатин — по 500 000 ОД 4 рази на день;
  7. кетоконазол — по 200 мг 2 рази на день, або
  8.  флуконазол — по 100 мг 1 раз на день (усі ліки приймають протягом 1 — 14 днів).

Профілактика — ністатинові пастилки або флуконазол (по 100 мг щодня упродовж усього життя хворого).
Простий герпес — ацикловір усередину по 800 мг перорально 5 разів на день протягом 7—10 днів.
Цитомегаловірусна інфекція — ганцикловір (внутрішньовенно).
Виразки невідомої етіології — преднізолон по 40 мг щодня протягом 2 тиж, потім дозу препарату поступово знижують до повної його відміни.
Сальмонельоз:

  1. триметоприм/сульфаметоксазол — по 2 таблетки 2 рази на день протягом 7 днів, або
  2. хлорамфенікол — по 500 мг 4 рази на день протягом 7 днів.

Шигельоз:

  1. триметоприм/сульфаметоксазол — по 2 таблетки 2 рази на день протягом 7 днів, або
  2. налідиксова кислота — по 1 г 4 рази на день протягом 5 днів.

Інфекція, спричинена Clostridium difficile — метронідазол по 400 мг
З рази на день протягом 7 днів.
Криптоспоридіоз — тільки симптоматичне лікування.
Ізоспоридіоз — триметоприм/сульфаметоксазол — по 2 таблетки

  1. рази на день протягом 7 днів.

Піоміозит — метронідазол — по 400 мг 3 рази на день протягом 7 днів.
Стійка діарея. Якщо діарейний синдром невідомої етіології, незважаючи на проведену терапію триметоприм/сульфаметоксазолом (а потім метронідазол ом), зберігається протягом тривалого часу, то призначають симптоматичне лікування — протидіарейні препарати симптоматичної терапії (кодеїн і лоперамід).
Стан деяких хворих на туберкульоз, ВІЛ-інфекцію та СНІД під час протитуберкульозної терапії не поліпшується. Іноді спостерігається навіть його погіршення. У таких випадках насамперед треба перевірити, чи дійсно хворий приймає протитуберкульозні препарати. Потім слід проаналізувати такі ситуації.

Діагноз туберкульозу легень без виділення мікобактерій туберкульозу. Можливо, діагноз помилковий, бо ураження легень може бути спричинене іншими збудниками або у хворого може бути серцева недостатність чи обструктивна хвороба легень.
Діагноз туберкульозу легень з виділенням мікобактерій туберкульозу. Треба стежити, щоб хворий приймав протитуберкульозні препарати за схемою. Можливо, у хворого хіміорезистентний туберкульоз чи супер- інфекція, спричинена іншими мікроорганізмами.
У хворого на туберкульоз, BIJI-інфекцію та СНІД може бути вторинна пневмонія, спричинена різними мікроорганізмами. Тактика ведення хворого на туберкульоз легень має бути такою.
Якщо під час протитуберкульозної терапії не спостерігається поліпшення чи настає погіршення, то треба направити мокротиння на дослідження (бактеріоскопія, культуральне дослідження мікобактерій туберкульозу, забарвлення за Грамом й культуральне дослідження на вторинну мікрофлору) і провести рентгенографію. Якщо немає мокротиння, то можна стимулювати його виділення 3—5 % розчином натрію хлориду.
Якщо після 5-місячної протитуберкульозної терапії отримано:

  1. Позитивний результат дослідження мокротиння:

а)  методом бактеріоскопії для виявлення КСБ, то це кваліфікують як невдале лікування і призначають повторне лікування (категорія 2);
б)   методом культурального дослідження на мікобактерії туберкульозу, можлива резистентність до протитуберкульозних препаратів. Хворого слід направити в спеціалізований протитуберкульозний диспансер;
в)   методом забарвлення за Грамом і культурального дослідження на вторинну мікрофлору, то треба лікувати хворого антибіотиками широкого спектра дії.

  1. Позитивний результат рентгенографічного дослідження грудної клітки:

а)  дифузійне інтерстиціальне затемнення (КСБ у мокротинні не виявлено) — можлива пневмоцистна пневмонія. Проводять лікування триметоприм/сульфаметоксазолом (по 4 таблетки 4 рази на день протягом 3 тиж), потім профілактичний курс по 2 таблетки на день;
б)  нові порожнини в легенях (КСБ у мокротинні не виявлено) — слід запідозрити нокардіоз і провести лікування триметоприм/сульфаметоксазолом (по 4 таблетки 4 рази на день протягом 3 тиж), потім профілактичний курс — по 2 таблетки на день.
При виявленні Streptococcus pneumoniae призначають пеніцилін або триметоприм/сульфаметоксазол, Haemophillus influence — амоксицилін або триметоприм/сульфаметоксазол, Staphylococcus aureus — хлорамфенікол, грамнегативних бактерій — хлорамфенікол (за необхідності — гентаміцин).
У хворих на туберкульоз і ВІЛ-інфекцію можуть розвиватися різноманітні неврологічні розлади.
Якщо у хворого на туберкульоз і ВІЛ-інфекцію спостерігаються порушення свідомості, слід диференціювати цю патологію з гострими вторинними інфекціями (септицемія, менінгіт, малярія), гіпоксією (при пневмотораксі, пневмонії, серцевій недостатності, анемії), метаболічними порушеннями (вторинні порушення при діареї, гіпофункція надниркових залоз), побічними реакціями на лікарські засоби. На- приклад, порушення свідомості може бути першою ознакою гострої печінкової недостатності, індукованої протитуберкульозними препаратами.
В усіх випадках необхідно досліджувати кров на збудника малярії. Якщо в хворого є ознаки менінгізму, слід зробити люмбальну пункцію.
Стійкі зміни в поведінці хворого часто є наслідком деменції, зумовленої СНІДом, або прогресуючої багатовогнищевої лейкоенцефа- лопатії. Ці захворювання невиліковні. Оскільки діагноз грунтується на клінічних даних, необхідно виключити інші захворювання (наприклад, сифіліс), які можна вилікувати. Якщо люмбальна пункція не протипоказана, то слід направити спинномозкову рідину на лабораторне дослідження для виключення діагнозу менінгіту (наприклад, криптококового або туберкульозного).
При виліковному об’ємному ураженні головного мозку (токсоплазмоз, нокардіоз чи бактеріальний абсцес мозку) призначають емпіричне лікування:

  1. при бактеріальному абсцесі мозку — дексаметазон (по 4 мг 3 рази на день) і хлорамфенікол (по 1 г 4 рази на день);
  2. при токсоплазмозі й нокардіозі мозку — сульфадоксин (500 мг) і піриметамін (25 мг, по 2 таблетки 2 рази на день протягом 6 тиж).

У хворого на туберкульоз і ВІЛ-інфекцію, що лікується протитуберкульозними препаратами, може розвиватися гострий бактеріальний менінгіт. У цьому випадку діагноз ґрунтується на результатах дослідження спинномозкової рідини.

Криптококовий менінгіт. Без лікування захворювання закінчується летально. Лікування часто неефективне. У багатьох країнах препарати, що рекомендуються для лікування криптококового менінгіту, надзвичайно дорогі і практично недоступні більшості хворим. Тому часто призначають лише симптоматичну терапію (анальгетики й седативні засоби). Доцільно застосовувати специфічні протигрибкові препарати, а також флуконазол (по 400 мг на добу протягом 10 тиж).
Альтернативний метод протигрибкової терапії — внутрішньовенне введення амфотерицину (по 0,5 мг на 1 кг маси тіла на добу протягом 6 тиж). Для профілактики рецидивів хворий протягом усього свого життя повинен приймати щодня 200 мг флуконазолу.
При туберкульозі хребта можуть виникати утруднення під час ходьби. Тому насамперед необхідно переконатися (за допомогою рентгенологічного дослідження хребта), що у хворого немає цієї патології.
Утруднення під час ходьби у хворого на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію можуть бути зумовлені BIJI-інфекцією (спінальна мієлопатія, а в деяких випадках — неврити). За наявності утруднень під час ходьби та ВІЛ-асоційованої мієлопатії може розвиватися спастичний парапарез.
Такий діагноз можна встановити, виключивши інші причини ураження хребта, не пов’язані з ВІЛ-інфекцією.

Основні причини ураження хребта, не пов ’язані з ВІЛ-інфекцією, та діагностичні дослідження, які слід проводити хворим:

  1. шийний остеохондроз (рентгенографія шийного відділу хребта, мієлографія);
  2. ураження міжхребцевого диска (мієлографія);
  3. епідуральний абсцес (мієлографія);
  4. доброякісні пухлини — нейрофіброма, менінгіома (мієлографія);
  5. нейросифіліс (серологічні дослідження, дослідження спинномозкової рідини);
  6. підгостра комбінована дегенерація спинного мозку (аналіз крові — анемія, низький рівень ціанокобаламіну в сироватці крові);
  7. шистосомоз (виявлення паразитів у фекаліях або сечі; мієлографія).

Погіршення зору може бути проявом цитомегаловірусного ретиніту. Діагноз ґрунтується на виявленні характерних змін очного дна (некротичний ретиніт із периваскулярними геморагіями та ексудатом). Таким хворим призначають ацикловір або фоскарнет. Таке лікування дуже дороге, багатьом хворим воно недоступне.
ВІЛ-інфекція може супроводжуватися невритами, що нерідко загострюються при лікуванні ізоніазидом. Окрім відчуття печіння в стопах, у хворих можуть виникати слабість і атрофія м’язів. Через те всім хворим на туберкульоз поряд із протитуберкульозними препаратами необхідно щодня призначати по 10 мг піридоксину гідрохлориду (для профілактики невриту на тлі лікування ізоніазидом). Таке лікування слід призначати всім ВІЛ-інфікованим хворим на туберкульоз, а також особам, що зловживають алкоголем, хворим на туберкульоз та цукровий діабет.
При невритах, що розвиваються на тлі ВІЛ-інфекції, позитивний ефект дає лікування амітриптиліном (по 25—75 мг на ніч), фенітої- ном (по 100—300 мг на ніч) або карбамазепіном (по 100—200 мг 2 рази на день).
Якщо у хворого, що приймає етамбутол, порушується гострота зору чи кольоросприйняття, то слід припинити лікування цим препаратом.
Гарячка. Через 2—3 тиж після початку протитуберкульозної терапії вона зникає. Якщо температура тіла не нормалізується, це може свідчити про побічну реакцію препаратів або про розвиток дисемінованої (генералізованої) інфекції.
У разі появи висипки (побічної реакції на препарат) препарат слід відмінити.

 

При прогресуючій анемії чи панцитопенії та зменшенні маси тіла хворого необхідно зробити аналіз крові на збудника малярії, провести дослідження гемокультури й спинномозкової рідини. За підозри на септицемію призначають антибіотики.
Генералізовані інфекції у хворих на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію можуть спричинити: Salmonella typhimurium, Streptococcus pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, інші грамнегатив- ні бактерії, комплекс М. avium, цитомегаловіруси, лейшманії, крип- тококи та ін.

Саркома Капоші. Вогнища ураження при саркомі Капоші можуть мати різну локалізацію, але найчастіше уражуться шкіра й слизові оболонки. Іноді в патологічний процес утягуються легені та плевра, травний канал і перикард. Клінічна картина зазвичай досить пато- гномонічна. При локалізації вогнищ ураження на обличчі та нижніх кінцівках нерідко розвиваються набряки. Диференціальну діагностику слід проводити з келоїдними тяжами, лепрою, саркоїдозом і меланомами. У сумнівних випадках діагноз встановлюють за даними біопсії. Під час гістологічного дослідження виявляють проліферацію веретеноподібних клітин і дрібних кровоносних судин.
Саркома Капоші у хворих на туберкульоз із ВІЛ-інфекцію супроводжується плевритом, появою інфільтратів у легенях під час протитуберкульозної терапії.
Лікування нерідко неефективне. Для зменшення больового синдрому призначають нестероїдні протизапальні препарати. Застосовують цитостатики й променеву терапію.
У хворих на СНІД часто розвиваються атипові лімфоми, анемія, тромбоцитопенія, ураження нирок, кардіоміопатія, артропатія (під час лікування піразинамідом), ураження надниркових залоз та інших органів і систем. У таких випадках проводять відповідне лікування.

Зміст

Читайте так же:

  • 18.7. Класифікація ВІЛ-інфекції та СНІДУ Зміст Найзручнішою для використання є класифікація ВООЗ, згідно з якою виділяють 5 стадій захворювання: стадія гострого захворювання; стадія безсимптомного […]
  • 3_ Профілактика туберкульозу Зміст Профілактика туберкульозу — це комплекс заходів, спрямованих на попередження інфікованості і виникнення захворювання. Ними передбачено ліквідацію […]
  • 4_ Прикладна анатомія та клінічна фізіологія легень Зміст Для нормальної життєдіяльності клітин необхідне постійне надходження кисню і виведення продуктів метаболізму, насамперед вуглекислоти. Ці процеси називаються […]
  • 3_3_ Специфічна профілактика Зміст Специфічну профілактику туберкульозу проводять вакциною БЦЖ.   Рис. 18. Французи Альберт Кальмет, Каміл Герен у 1921 році дали медицині ефективний […]
  • 12.1. Легеневі кровотечі і кровохаркання Зміст Легеневі кровотечі (кровохаркання) — це витікання крові в просвіт бронхів з наступним відкашлюванням її через верхні дихальні шляхи. Легеневі кровотечі […]
  • 3_4_ Хіміопрофілактика Зміст Хіміопрофілактика — застосування протитуберкульозних препаратів групи ГІНК з метою попередження виникнення локальних форм туберкульозу. Вона проводиться […]
  • Состояние противотуберкулезной помощи в Крыму В последние годы основные качественные показатели борьбы с туберкулезом остаются неудовлетворительными. В 1997 году заболеваемость туберкулезом всех локализаций и […]
Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.