[sape_tizer]
Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Зміст

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) проявляється різними захворюваннями, в тому числі і туберкульозом. Хворіють на туберкульоз як носії ВІЛ, так і хворі на СНІД. У хворих на СНІД можуть бути не тільки туберкульоз легень, а й позалегеневі форми. У 8-12 % осіб, хворих на СНІД, виявляють туберкульоз. Переважно це декласовані люди, наркомани, алкоголіки, віком 25-40 років, без визначеного професійного заняття. Найбільше випадків поєднання туберкульозу і СНІДу спостерігається у Південноафриканській республіці, Конго, Бразилії, Португалії та інших країнах Африки і Південної Америки. В Україні туберкульоз в поєднанні із СНІД виявлений 0,04 % хворих на туберкульоз, і ще у 0,05 % встановлено наявність ВІЛ інфікованості.

Патогенез. Розвиток туберкульозу при наявності СНІДу обумовлений зниженям імунного захисту проти туберкульозу, дефіцитом Т-лімфоцитів (Т-хелперів) і порушенням співвідношення хелпери — супресори. У хворих на СНІД специфічне ураження легень виникає в результаті інфікування як типовими, так і атиповими мікобактеріями туберкульозу, які в умовах імунодефіциту стають патогенними для людини. У більшості хворих на СНІД туберкульоз проявляється у вигляді важких генералізованих форм з ураженням легень і інших внутрішніх органів. Інфільтративний і кавернозний туберкульоз легень локалізується в нижніх частках, відмічається специфічне ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Позалегеневі ураження туберкульозом мають нетипову локалізацію: мозкова речовина центральної нервової системи, серце, кістковий мозок, скелетні м'язи та ін. Поряд із характерним для туберкульозних гранульом казеозом, виявляють гранульоми без некрозу, При інфікуванні умовнопатогенними мікобактеріями в легенях розвивається дифузний інтер- стиціальний запальний процес без гранульом і порожнин розпаду. Симптоматика туберкульозу у хворих на СНІД характеризується більш важкими клінічними проявами. Через це діагноз туберкульозу встановлюють із запізненням і хворі тривалий час (до 4-6 тижнів) лікуються з приводу інших захворювань.
Рентгенологічно на фоні інтерстиціальних лімфоїдних або десквамативних пневмонітів виявляють дифузні гомогенні вогнища, перибронхіальні і периваскулярні інфільтрати. Під час бронхоскопії, трансторакальної пункцій- ної або відкритої біопсії легень і після цитологічного і мікробіологічного дослідження біоптатів вдається встановити туберкульозну природу захворювання. Туберкулінові проби малоінформативні, оскільки у більшості хворих є анергія. При імунологічному дослідженні хворих виявляють характерний для СНІДу зсув співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів до 1:1 і менше (норма 2:1), різко знижена фагоцитарна активність лейкоцитів, низький титр аглютинінів.

Лікування хворих на туберкульоз в поєднанні із СНІДом проводять ізоніазидом, рифампіцином, стрептоміцином і етамбутолом протягом 9-12 місяців в оптимальних дозах. Воно може бути ефективним і дозволяє досягнути абактеріальності і загоєння каверн. Але у багатьох хворих, незважаючи на інтенсивну хіміотерапію, захворювання прогресує. Імунодефіцит зростає, частіше виникає ускладнення при прийомі хіміопрепаратів, тому у більшості хворих провести довготривалу і адекватну протитуберкульозну терапію практично неможливо. Туберкульоз безупинно прогресує, виникає лімфо-гематогенне розсіювання інфекції по всьому організму з утворенням фокусів специфічного запалення і множинних каверн.

Зміст

Читайте так же:

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.