[sape_tizer]
Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Зміст

Туберкульоз шкіри — це специфічний запальний процес, обмежений або дисемінований, що виникає внаслідок гематогенного поширення МБТ із активного або неактивного туберкульозного джерела інших органів або систем. Основним структурним елементом туберкульозу шкіри є горбик. Величина ураження — від поодиноких вузликів невеликих розмірів (5-8 мм) до обширного інфільтрату. В центрі можуть бути фокуси некрозу, покриті кірочкою, горбики і інфільтрати розміщені на гіперемійованій поверхні. Можуть бути папули, атрофія шкіри і рубцево змінені ділянки.
Порівняно з іншими формами туберкульозу (легень, кісток), ураження туберкульозом шкіри зустрічається досить рідко (0,2-0,6 на 1000 хворих). Туберкульоз шкіри розвивається, як правило, вторинно у осіб, які раніше перехворіли або хворіють в даний час туберкульозом інших органів і систем.

Патанатомія і патогенез. Механізм розвитку туберкульозу шкіри вивчений недостатньо. Вважають, що нормальна шкіра є несприятливим середовищем для житєдіяльності МБТ і тільки певні умови можуть призводити до захворювання на туберкульоз шкіри. Гормональні дисфункції, порушення функції нервової системи, вітамінний дисбаланс, розлади водного і мінерального обміну, а також судинні порушення (застійні явища, зміни проникності і резистентності судинної стінки). Велике значення мають спеціальні чинники (побут, характер харчування, умови праці), інфекційні хвороби та інші чинники, які послаблюють захисні сили організму. В результаті порушення функцій різних органів і систем, фізіологічного стану шкіри в поєднанні зі зниженням імунітету і розвитком сенсибілізації виникає захворювання на туберкульоз шкіри. Туберкульоз шкіри поділяють на дві групи: локалізований або вогнищевий і дисемінований. Локалізовані форми туберкульозу шкіри: туберкульозний вовчак або люпоїдний туберкульоз шкіри, скрофульодерму або коліквативний туберкульоз шкіри; бородавчастий туберкульоз шкіри; виразковий туберкульоз шкіри та індуративну еритему Базена.
Дисеміновані форми туберкульозу шкіри: ліхеноїдний туберкульоз — лишай золотушний і папулонекротичний туберкульоз шкіри.
Туберкульозний вовчак — найчастіша форма туберкульозу шкіри. Вона характеризується хронічним прогресуючим перебігом. Захворювання тягнеться роками. Локалізується люпоїдний туберкульоз частіше на шкірі обличчя, особливо на носі, щоках, губі, рідше на шиї, тулубі, кінцівках, нерідко на слизових оболонках (майже у 70 % хворих). Захворювання починається з появи люпом — горбиків розміром від просяного зерна до горошини, коричнево-червоного кольору, м'якої тістоподібної консистенції, з гладкою блискучою поверхнею, ознаками лущення. Люпоми спочатку висипають ізольованою групою, потім зливаються, по їх периферії — зона гіперемії. При натисканні на горбик зонд провалюється в глибину шкіри (симптом Поспелова), при натисканні предметним склом (діаскопія) із розширених капілярів витискається кров і люпоми просвічуються у вигляді воскових жовто- бурих плям (феномен яблучного пюре). Горбики поступово збільшуються, зливаються, утворюють неправильної форми бляшки і пухлиноподібні вогнища. Утворюються обширні виразки.

 

 

Плоско-туберозний вовчак
Рис. 115. Плоско-туберозний вовчак.

 

Туберкульозний вовчак нерідко ускладнюється бешихою, лімфангіїтом, раком шкіри (рис. 115).

Скрофульодерма — часта форма туберкульозу шкіри, якою хворіють переважно в дитячому і юнацькому віці.
Захворювання проявляється глибокими, щільними, овальної форми неболючими або злегка болючими фіолетово-червоними вузлами, які з часом розм'якшуються, спаюються між собою, розпадаються і абсцедуються з утворенням нориць і виразок. Виразки — поверхневі, неправильної форми, з підритими краями, покриті рідким сироподібним вмістом. При загоєнні їх утворюються типові витягнуті, нерівні рубці з мостоподібними перетинками. Локалізація: бокові поверхні шкіри в підщелепній ділянці, біля вуха, надключичних і підключичних ділянках. Захворювання перебігає хронічно з частими ремісіями. У випадках запущених виразок прогноз лікування мало сприятливий.
Бородавчастий туберкульоз шкіри зустрічається переважно у дорослих. Чоловіки хворіють частіше. Захворювання може бути результатом суперінфекції або аутоінфекції. Локалізація: тил кисті і пальців рук, рідше на ступні. Спочатку утворюється щільний горбик величиною
з  горошину, синюшно-червоного кольору. Він розростається і перетворюється в плоску бляшку, на поверхні якої є бородавчасті розростання. Бородавчастий туберкульоз має три зони: периферичну (фіолетово-червона кайма), середню (бородавки і тріщини, кірки), центральну (атрофічна ділянка шкіри, з нерівним, горбистим дном). Після загоєння процесу на місці вогнищ залишається рубцева атрофія. Прогноз захворювання сприятливий.
Виразковий туберкульоз шкіри або вторинна туберкульозна виразка.
Ця форма туберкульозу спостерігається у хворих з активним туберкульозом внутрішніх органів (легень, гортані, кишечника, нирок). Захворювання частіше локалізується біля природних отворів, в місці переходу шкіри у слизові оболонки — в ділянках рота, носа, анального отвору, голівки статевого члена. Спочатку з'являються жовто-червоні вузлики, які перетворюються у пустули. Пустули розкриваються і зливаються, утворюючи маленькі виразки з нерівним зернистим дном, сірими грануляціями, часто кровоточать, покриті серозно-гнійним нальотом. На дні навкруги виразок знову утворюються туберкульозні горбики (зерна Грела) за рахунок яких проходить розростання виразки. Виразки болючі. При бактеріологічному дослідженні виявляють велику кількість мікобактерій туберкульозу.

Дисеміновані форми туберкульозу. Ліхеноїдний туберкульоз, або лишай золотушний, виникає в ослаблених людей, які хворіють на активний туберкульоз легень, лімфатичних вузлів, кістково-суглобового апарату. Шкірні прояви складаються з розсіяних або згрупованих фолікулярних, дрібних, плоских або конусоподібних неболючих папульозних вузликів сірувато-червоного кольору. На поверхні вузлів можуть бути дрібні лусочки, рогові шишки. Висипання розміщені переважно симетрично на бокових поверхнях тулуба, сідниць, обличчі. Вони спонтанно виникають і зникають. Суб'єктивні відчуття, як правило, відсутні. Прогноз захворювання сприятливий.
Папуло-некротичний туберкульоз шкіри розвивається, в основному, в юнацькому віці, локалізується на розгинальних поверхнях кінцівок, тулубі і обличчі у вигляді багаточисленних, скупчених, щільних, бурувато-фіолетового кольору вузликів. У центрі вузликів дрібні поверхневі виразки, після загоєння яких залишається штампований рубчик. Перетворення вогнища в рубчики триває 4-8 тижнів. Висипання з'являються нападоподібно, тому можна знайти елементи на різній стадії розвитку. Прогноз захворювання сприятливий.
Лікування комплексне. Перший, основний курс — протитуберкульозними препаратами (ізоніазид, стрептоміцин, рифампіцин, етамбутол в оптимальних дозах) проводять 4-5 місяців в поєднанні із симптоматичними, загальнозміц- нювальними, десенсибілізуючими препаратами. Широко застосовують місцеве введення антибіотиків методом іонофорезу. Далі протитуберкульозні препарати (ізоніазид, рифампіцин, етамбутол) призначають ще на 5-6 місяців. Про- тирецидивне лікування весною і восени проводять 2-3 роки.

Зміст

Читайте так же:

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.