Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Зміст

Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів — це специфічна форма позалегеневого туберкульозу, яка виникає переважно в період первинного інфікування МБТ бичачого типу.
Частіше туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів діагностується в місцях розташування ферм великої рогатої худоби, хворої на туберкульоз. Серед вперше захворілих туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів становить 0,05-0,1 %.

 

 

Туберкульозний спондиліт: зруйновані два хребці і частково уражені верхній і нижній хребці
Рис. 112. Туберкульозний спондиліт: зруйновані два хребці і частково уражені верхній і нижній хребці (за Корнєвим П.Г.).

 

Патанатомія і патогенез. Уражається декілька груп периферичних лімфатичних вузлів, переважно шийні, підщелепні, рідше — аксилярні і пахвинні. Ураження периферичних лімфатичних вузлів є компонентом первинного комплексу, який формується внаслідок лімфогемато- генного розсіювання туберкульозної інфекції після первинного інфікування. Периферичний лімфаденіт прогресує, незважаючи на затихання бронхоаденіту або уражень інших органів. У лімфатичних вузлах утворюється лімфоаденоїдна гіперплазія з явищами індуративного або казеозного лімфаденіту. Специфічне запалення перебігає за гіперпластичним, фібринозно-склеротичним, фіброзно-казеозним і казеозно-гнійним типами. У клініці частіше зустрічається фіброзно-казеозна, казеозно-гнійна форми периферичного лімфаденіту.

Діагностика. Захворювання починається в дитячому або підлітковому віці. Перебіг може бути гладким або ускладненим. При гладкому перебігу захворювання має хронічний характер без вираженого синдрому інтоксикації. Хворий звичайно скаржиться на збільшені лімфатичні вузли, іноді є субфебрильна температура, підвищена пітливість, втрата апетиту. На ранніх стадіях захворювання лімфатичні вузли не пальпуються. Згодом вони збільшуються до 5 см. в діаметрі, щільні, з явищами пери- аденіту, спаяні з оточуючими тканинами. З'являється флуктуація, утворюються нориці з виділенням невеликої кількості гною. Після загоєння нориць утворюються грубі рубці з характерними перетинками і пупочками.
Важливою діагностичною ознакою специфічного периферичного лімфаденіту є виявлення МБТ у виділеннях із нориць. Якщо нориці відсутні, доцільно зробити пункцію лімфатичного вузла і відсмоктати шприцом гній для дослідження. Зміни в гемограмі відповідають фазі специфічного запалення. На рентгенограмах можна виявити звапнені вогнища в ділянках периферичних лімфаденітів.

Лікування проводять залежно від фази процесу. При інфільтративних формах призначають ізоніазид, стрептоміцин, рифампіцин. При казеозних формах безпосередньо в лімфатичний вузол вводять салюзит, ізоніазид, стрептоміцин. При відсутності ефекту застосовують хірургічне видалення ураженого лімфатичного вузла разом з норицею.

 

Туберкульоз лімфатичних вузлів очеревини є у хворих на туберкульоз органів черевної порожнини. Може розвинутись при первинному і вторинному туберкульозі. В патогенезі мезаденіту велике значення має аліментарний шлях зараження МБТ. Дуже часто процес не обмежується ураженням лімфатичних вузлів, а поширюється на інші групи лімфатичних вузлів черевної порожнини, серозні оболонки, органи малого таза. Зустрічається у 0,5- 0,6 % серед всіх хворих на туберкульоз.

Патогенез і патологічна анатомія. Туберкульоз лімфатичних вузлів очеревини характеризується наявністю в них горбиків, гіперплазії лімфатичної тканини, казеозом, розвитком сполучної тканини, звапненням. За характером розвитку розрізняють інфільтративну, казеозну і фіброзну форми туберкульозу.
Клініка. Туберкульозний мезаденіт не має вираженої клінічної картини. Захворювання починається поступово, перебігає тривало, хронічно. Найчастішим проявом є біль у животі справа від пупка. Біль непостійний, посилюється при фізичному навантаженні, після їди і під час пальпації. Можуть бути явища інтоксикації: зниження апетиту, періодична нудота, порушення стільця, субфебрильна температура, схуднення.

Діагностика туберкульозного мезаденіту грунтується на даних об'єктивного і лабораторного обстеження. В гемограмі в період загострення збільшується кількість паличкоядерних нейтрофілів, спостерігають лімфоцитоз, прискорення ШОЕ. Рентгенологічно виявляють звапнені вузли по кореню очеревини. Найбільш інформативним є лапароскопія — виявляють збільшені лімфатичні вузли вкриті фіброзними нашаруваннями, вогнища, злуки. В біоптатах з лімфатичних вузлів можна виявити специфічні туберкульозні гранульоми та МБТ.

Лікування хворих туберкульозним мезаденітом проводять хіміопрепаратами. Для цього застосовують ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, стрептоміцин. Ліки приймають безперервно протягом 1-1,5 року. Якщо ефект від лікування відсутній, застосовують видалення уражених лімфатичних вузлів. Також добрий ефект має застосування кортикостероїдів, десенсибілізуючих препаратів.

Зміст

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.