Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Зміст

Термін "туберкульоз інших органів, або позалегеневий туберкульоз" вживають у випадках, коли у хворих на туберкульоз маніфестуючим симптомом є порушення функції якогось органа (нирки, ока, статевих органів, шкіри, кістково-суглобового апарату тощо). Патогенетично позалегеневий туберкульоз може виникати як при первинному інфікуванні, так і при вторинному туберкульозі. Внаслідок лімфогематогенного занесення інфекції в лімфатичних вузлах внутрішніх органів утворюються туберкульозні гранульоми. У окремих осіб дисемінація повторюється, і при недостатній опірності туберкульозні гранульоми зливаються і формують фокус специфічного запалення. При сприятливих умовах процес в одному органі прогресує, в інших затихає. У випадках різко зниженої реактивності специфічні ураження прогресують в усіх органах — формується дисемінований туберкульоз.
При туберкульозній дисемінації основне навантаження в процесах очищення організму від МБТ припадає на лімфатичні вузли. Вони адсорбують інфекцію і токсичні продукти із тканин, знешкоджують їх і забезпечують захист всього організму. Деякі тканини і органи практично не уражаються МБТ, або уражаються дуже рідко (скелетні і серцеві м'язи, хрящі, тверда мозкова оболонка). Під час первинної дисемінації в ці тканини інфекція практично не потрапляє. Натомість легені, нирки, селезінка, м'яка мозкова оболонка тощо, багаті на лімфатичні вузли і суди- ни, створюють сприятливий грунт для для формування туберкульозних горбиків. Після гострого періоду вогнища первинної дисемінації частково розсмоктуються, частково рубцюються. В окремих випадках, при імунодефіцитних станах, виникає специфічне ураження — позалегеневий туберкульоз. У виникненні туберкульозного процесу вирішальне значення має масивність і вірулентність МБТ, а також опірність організму. Позалегеневий туберкульоз первинного генезу має сприятливий перебіг і в усіх випадках завершується вилікуванням. Незрівнянно важче перебігає позалегеневий туберкульоз вторинного періоду. Патогенетично його виникнення пов'язане з залишковими змінами після первинного органного туберкульозу. В умовах різкого Зниження реактивності організму (голодування, алкоголізм, психічні травми, наркоманія, СНІД, хронічні захворювання, вживання імунодепресантів та інше) настає загострення старих неактивних туберкульозних вогнищ. Загострення у осіб з різко зниженою реактивністю може мати лімфогематогенне продовження і переходити у дисеміновану форму туберкульозу. В осіб з частково зниженою реактивністю формується позалегеневий туберкульоз.

Виникнення туберкульозу якогось органа проявляється синдромом загальної інтоксикації і симптомами ураження органа. Іноді синдром інтоксикації тривалий час є єдиним проявом захворювання. Відсутність або маловира- женість локального синдрому є причиною діагностичних помилок. В усіх випадках позалегеневого туберкульозу, навіть при виникненні "ізольованого" ураження органа, головним патогенетичним механізмом його утворення є лімфогематогенна дисемінація (А.М. Чистович). Підтвердженням цього є пацієнти з туберкульозним ураженням декількох органів: легень і кісток, кісток і нирки, шкіри і нирок тощо. Множинні ураження можуть виникати одночасно, або з різними інтервалами. Причина послідовного ураження пов'язана з тим, що провокуючі фактори спричиняли пошкодження імунобіологічного стану органів в різні періоди. Повторні хвилі лімфогематогенної дисемінації МБТ неодинакової вірулентності, спричиняють в різні періоди специфічні ураження органів і тканин.

До туберкульозу органів і систем відносять:

  1. Туберкульоз нирок, сечовидільної і статевої систем
  2. Туберкульоз кісток і суглобів
  3. Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів
  4. Туберкульоз ока
  5. Туберкульоз шкіри
  6. Туберкульоз шлунка, кишок і очеревини

Зміст

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.