[sape_tizer]
Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Зміст

Легеневі кровотечі (кровохаркання) — це витікання крові в просвіт бронхів з наступним відкашлюванням її через верхні дихальні шляхи. Легеневі кровотечі відрізняються від кровохаркання лише кількістю виділеної крові. При кровохарканнях можуть бути лише прожилки крові в слині і харкотинні або виділення окремих плювків крові. При кровотечах одномоментно виділяється велика кількість чистої крові. Кровохаркання може бути одноразовим або повторним. Залежно від кількості крові, виділяють малі кровотечі (до 100 мл), середні (до 500 мл) і великі або профузні (більше 500 мл).

Етіологія, патогенез і патологічна анатомія. Залежно від причин, крововиділення через ротову порожнину можна поділити на такі групи:

  1. Псевдокровохаркання.
  2. Кровохаркання без захворювань легень.
  3. Кровохаркання при нетуберкульозних захворюваннях легень.
  4. Кровохаркання при туберкульозі легень.
  5. Псевдокровохаркання — це виділення крові з носа, носоглотки, ротової порожнини. Кров темна, не пов'язана з кашлем і не змішана з харкотинням. При псев- докровохарканні хворий вказує на захворювання носоглотки, носової перегородки, зубів, ясен, кореня язика. При лабораторному дослідженні виділень немає клітин харкотиння — альвеолярного епітелію.
  6. Кровохаркання може бути наслідком захворювання серцево-судинної системи, при стенозах мітрального клапана, гіпертонічній хворобі, ревматичному васкуліті, геморагічному діатезі, прориві в просвіт бронха аневризми аорти.
  7. Ряд захворювань легень можуть ускладнюватись легеневими кровотечами і кровохарканням. Це абсцеси, гангрена, інфаркт легені, деструктивні пневмонії, бронхоектази, кісти і ендометріоз, грибкові та паразитарні захворювання, інородні тіла бронхів, злоякісні пухлини тощо.
  8. Кровохаркання при туберкульозі може супроводжувати будь-яку форму процесу і в будь-якій фазі перебігу. Іноді кровохаркання є першим симптомом туберкульозу легень. Чому кровохаркання є лише у 3-4 % хворих на туберкульоз легень, а у решти хворих при значних ушкодженнях легені немає? Справа в тому, що у цих
  9. 4 % хворих поряд з туберкульозом діють інші патогенетичні фактори, які є причинами легеневих кровотеч і кровохаркань: 1) гіпертензія в системі бронхіальних і легеневих артерій; 2) порушення проникності судинної стінки; 3) зниження тромбоутворення; 4) підвищений фібриноліз (рис. 100).

Морфологічним субстратом легеневих кровотеч є ане- вризматично розширені, звивисті, з потоншеними стінками бронхіальні судини, в основному артеріоли і капіляри. Тут утворюються зони гіперваскуляризації з високим артеріальним тиском крові. Ерозія або розрив таких крихких судин в слизовій оболонці призводить до кровотеч різної важкості. У місцях туберкульозного запалення з явищами казеозного некрозу кровоносні судини облітеровані, тому розпад не супроводжується кровохарканням.
При початкових фазах розвитку специфічного запалення легеневі кровотечі і кровохаркання виникають внаслідок пошкодження стінки кровоносної судини під впливом туберкульозної інтоксикації. Такий же механізм кровохаркання при хронічних формах туберкульозу легень в період загострення процесу. При туберкульозі кровотечі можуть виникати внаслідок ушкодження стінки кровоносної судини специфічним запаленням. Кровотеча при цьому велика, а кількість виділеної крові залежить від діаметра судини. Такі кровотечі виникають при фіброзно-кавернозному туберкульозі, коли судини проходять через каверну у вигляді тяжів. Великі кровотечі створюють загрозу життю хворого.
Діагностика легеневих кровотеч і кровохаркань при туберкульозі спрямована насамперед на встановлення джерела крововитікання, а також на те, щоб відрізнити їх від кровотеч з носоглотки, горла, стравоходу і шлунка. При легеневих кровотечах кров має яскраво-червоний колір, коли виділяється з бронхіальних артерій і темно- червоний — коли з легеневої артерії. Кров виділяється під час кашлю, піниста, має лужну або нейтральну реакцію. Під час кровотечі з носоглотки кров яскравого кольору, але її виділення не пов'язане з кашлем.

 

 

 

Легеневі кровотечі і кровохаркання
Рис. 100. Легеневі кровотечі і кровохаркання.

 

Кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу або шлунка мають характерну клінічну картину. При опитуванні виявляють дані, які свідчать про більш або менш тривале захворювання шлунково-кишкового тракту. Під час кровотечі з'являються специфічні симптоми: слабість, ознаки анемії, зниження артеріального тиску. Значне виділення крові спричиняє нудоту, блювання їжею, змішаною із денатурованою кровю — "кавовий осад". Ознаки анемії спостерігаються частіше і вони більше виражені при шлункових кровотечах, ніж при легеневих. Це можна пояснити тим, що легеневі кровотечі виявляються на самому початку, а шлункові можуть тривалий час бути непоміченими. Профузні легеневі кровотечі у 25-30 % закінчуються смертельно. Причиною смерті є асфіксія внаслідок аспірації крові. У 15-20 % кровотечі закінчуються аспіраційними пневмоніями, прогресуванням туберкульозу.

 

Невідкладна допомога при легеневих кровотечах.
У більшості випадків кровотеча починається в побутових умовах і спричиняє тривогу у хворого і його оточення. Навіть невелике виділення крові викликає паніку, а дані про кількість виділеної крові завжди перебільшені. Хворому з легеневою кровотечею необхідно забезпечити фізичний і психічний спокій, напівсидяче положення, замінити скривавлену білизну, постіль, рушники, провітрити приміщення, усунути сторонніх.
На стегна і плече накладають джгути з таким розрахунком, щоб пульс на дистальних артеріях зберігався. Цей захід зменшує об'єм кров'яного русла, розвантажує мале коло кровообігу, знижує тиск в системі бронхіальних і легеневої артерій. На груди накладають міхур з льодом, до ступнів — теплу грілку. Хворому дають пити малими ковтками 10 % розчин хлористого кальцію або кухонної солі.
У подальшому лікування здійснюється з урахуванням патогенетичних механізмів виникнення кровохаркання і застосовуються засоби, направлені на: зменшення тиску в системі легеневих артерій; підвищення згортальної системи крові; зниження фібринолізу і зміцнення стінок кровоносних судин.
Для розвантаження малого кола кровообігу і зниження тиску в системі бронхіальних артерій призначають атропіну сульфат 0,1 % розчин 1,0 мл підшкірно, еуфілін 2,4 % розчин по 10,0 мл в 10 мл 40 % розчину глюкози внутрішньовенно, або 1 мл 24 % розчину еуфіліну внутрішньом'язово. Більш ефективно знижують тиск при кровотечі гангліоблокатори — ганглерон 1,5 % розчин по 0,5-1,0 мл одноразово або пентамін 5 % розчин по 1,0 мл

  1. 3 рази на день. У наступні дні можна застосувати бен- зонат в таблетках всередину по 0,1 г 3-5 разів на добу до зупинення кровотечі. Введення гангліоблокаторів проводиться під строгим контролем тиску на плечовій артерії. Зниження тиску нижче 90-100 мм рт.ст. не допускається.

З метою нормалізації згортальної системи крові, залежно від показників тромбоеластограми і коагулограми, призначають гемофобін з фібриногеном або тромбоплаз- міном по 1 столовій ложці 3 % розчину 3-4 рази на добу всередину. Фібриноген вводять по 2-4,0 г внутрішньовенно у вигляді 1 % розчину, на 500 мл ізотонічного розчину.
З   метою зменшення активності фібринолізу вводять його інгібітор — амінокапронову кислоту по 4,0 г 3-4 рази на добу всередину, або по 1,0 мл 20 % розчину внутрішньовенно. Добрі результати дає контрикал, який призначають по 10-20 тис. ОД внутрішньовенно крапельно, або

  1. % розчин амбену внутрішньовенно по 50-100 мл.

Для зміцнення судинної стінки призначають кальцію пангамат по 0,5 г три рази на добу всередину, аскорбінову кислоту по 500-600 мг на добу, галаскорбін по 0,5 г три рази на добу всередину, вікасол 1 % розчин по 1,0-1,5 мл внутрішньом'язово або 0,25 г на добу всередину протягом 3-4 днів. Гормональні препарати — преднізолон 15- 30 мг в день, або кортизон по 100-300 мг на день, або дексаметазон по 0,5-0,6 мг на день протягом 3-5 днів.
Гемостатична терапія дозволяє припинити легеневі кровотечі у 93-95 % хворих, але якщо кровотеча не припинилась протягом 6-10 днів, показано хірургічне лікування. Найбільш ефективною є резекція ураженої частини легені. Якщо це можливо, застосовують оклюзію бронхіальної або легеневої артерій. Під час легеневої кровотечі особливу увагу слід звернути на профілактику асфіксії. Для цього надають хворому напівлежачого положення, в показаних випадках проводять бронхоскопію, відсмоктування з бронхів згустків крові.

 

Таблиця 6
Схема медикаментозного лікування хворого з легеневими кровотечами

Зниження тиску в системі легеневих і бронхіальних артерій

Підвищення активності згортальної системи крові

Інгібітори фібринолізу

Спазмолітики:
2,4 % еуфілін 10 мл в/в Но-шпа 1 табл. 2 рази в день

Фібриноген
Гемофобін
Тромбопластин

Амінокапронова кислота 40 % -100 в/в або 4,0 внутрішньо 4 рази в день
Трасилол; Контрикал; Амбен

Гангліоблокатори:
5% пентаміну 1 мл в/м через 2-3 хв, 1,5 % р-ну ганглерону 0,5-1,0мл, 0,5 мл гексаматонію

 

Нормалізація проникності судинної стінки

0,1 % p-ну атропіну по 1,0 мл 2 рази на добу п/ш, преднізолон 0,015 внутрішньо 3 рази на день

 

Глюконат кальцію 0,5 г • 3 р.
Галаскорбін 0,5 г • 3 р. Аскорутин 0,1 г • 3 р.

Симптоматична терапія.
Серцеві препарати — підшкірно камфору по 2 мл 10 % р-ну, протикашльові — кодеїн, діонін 0,05 1-2 рази, вікасол по 0,015 4 рази на день протягом 4 днів.
Хірургічне лікування.
Оклюзія (закупорювання) бронхіальної або легеневої артерій. Штучний пневмоторакс.
Резекція ураженої частини легені.

 

Зміст

Читайте так же:

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.