Хронічний абсцес легень є негативним наслідком гострого легеневого нагноєння. Перебіг захворювання при цьому тривалий, періоди ремісії чергуються з загостреннями, і хвороба набуває хронічного перебігу. Зробити висновок про строки трансформації гострого абсцесу в хронічний важко, а інколи і неможливо, проте вважається, що не вилікуваний на протязі 3 міс. гострий абсцес потрібно відносити до групи хронічних легеневих нагноєнь.

 

Етіологічні причини переходу гострого абсцесу в хронічний можна розділити на дві групи:
1. Обумовлені особливостями перебігу патологічного процесу: — дуже великі, діаметром більше 6 см, порожнини в легенях; — наявність секвестрів в порожнині; — погані умови для дренування (вузький звивистий дренуючий бронх, хід з порожнини, який починається в верхній її частині), локалізація абсцесу в нижній частці; — в’яла реакція організму на запальний процес.
2.   Обумовлені помилками в лікуванні хворого: — пізно розпочата антибактеріальна терапія; — малі дози антибіотиків, використання антибіотиків без урахування чутливості флори; — недостатнє використання заходів, направлених на покращення умов для дренування абсцесу; — недостатнє використання загальнозміцнюючих лікувальних засобів.
Найчастіше хронічного перебігу набувають абсцеси з повільним формуванням гнійника; абсцеси, котрі розвиваються на фоні поширеної пневмонічної інфільтрації, особливо у пацієнтів похилого і старечого віку.
Якщо при гострому абсцесі легені основною морфологічною ознакою є порожнина розпаду з гноєм, стінки якої утворені самою легеневою тканиною, то при хронічному абсцесі вони утворені грануляційною тканиною, яка трансформувалась в сполучнотканинну (піогенну) капсулу, що, як правило, наступає в кінці 6-8 тижня від початку захворювання. Утворена піогенна капсула потовщується за рахунок росту сполучної тканини, стає ригідною. Ущільнюється легенева тканина навколо порожнини. Навколо абсцесу можуть виникати вторинні гнійники, що веде до поширення гнійного процесу на здорові ділянки легені. Спорожнення гнійної порожнини в бронхіальне дерево сприяє генералізації процесу по бронхах з утворенням вогнищевих ателектазів і вторинних бронхоектазій.
Виникає типовий нагнійний хронічний процес в легені, основними компонентами якого є погано дренований хронічний абсцес, периферійно розташовані вторинні бронхоектази і різноманітні зміни легеневої тканини в вигляді вираженого склерозу, деформації бронхів і ін. При цій формі ураження весь деструктивний комплекс обмежується ділянкою легеневої тканини, в центрі якої знаходиться основне вогнище — первинний хронічний абсцес легені.
Можливість розвитку хронічного абсцесу наростає в випадках гострих множинних абсцесів. Збільшується вірогідність виникнення хронічного нагноєння і в сухій залишковій порожнині, яка є частим наслідком гострого абсцесу особливо при великих (більше 6 см) її розмірах.

 

Клініка. Для хвороби характерним є перебіг з чергуванням загострень і ремісій, які супроводжуються загальною слабкістю, зниженням апетиту, безсонням, болем в відповідній половині грудної клітки. Часто має місце задишка в покої, котра посилюється при фізичних навантаженнях. Найбільш характерна ознака — кашель з виділенням гнійної мокроти, від декількох плювків до 500-600 мл і більше за добу. В період загострення кількість мокроти збільшується, вона часто буває смердючою та з домішками крові.
При огляді часто можна відмітити блідість шкіри, неприємний запах з рота при диханні, пастозність обличчя. Симптоматика, яка виявляється при фізикальному обстеженні грудної клітки, вельми різноманітна.
При глибокому розміщенні гнійника укорочення перкуторного звука може бути відсутнім або бути вираженим при ускладненні емпіємою плеври. В фазу загострення і формування гнійника з’являються вологі хрипи, бронхіальне дихання. При поверхневому розміщенні гнійника нерідко вислуховується амфоричне дихання. Супутній плеврит інколи проявляється шумом тертя плеври. Після прориву абсцесу в бронх визначаються характерні для наявності порожнини в легені симптоми.
У більшості хворих захворювання розвивається після затухання гострого нагнійного процесу, наслідком якого була частіше всього суха залишкова порожнина. Через декілька місяців, або й значно пізніше, після такого одужання з’являється слабкість, періодично виникає субфебрильна температура, сухий, а потім і вологий кашель.

При рентгенологічному дослідженні в цей період можна відзначити появу і збільшення перифокальної запальної інфільтрації легеневої тканини. Раптове підвищення температури тіла, поява неприємного запаху з рота при диханні і смердючої мокроти, наявність на рентгенограмах неправильної форми товстостінної порожнини з горизонтальним рівнем рідини або масивного гомогенного затемнення дозволяють встановити діагноз хронічного абсцесу легень.
Інколи гострий абсцес легені переходить в хронічний непомітно, без чіткого клінічного покращення в стані хворого, не дивлячись на лікування. При цьому зберігається висока температура тіла і виділення гнійної мокроти. Стійко зберігаються порожнина деструкції і перифокальна запальна інфільтрація легеневої тканини. Причиною такого перебігу захворювання частіше всього є утруднений відтік гною природним шляхом через дренуючі бронхи внаслідок густої консистенції гною, дрібних секвестрів, детриту. Ознаки хронічного абсцесу з’являються у таких хворих уже в кінці другого — початку третього місяця від початку захворювання.
Ускладнення: вторинні бронхоектази, легенева кровотеча, септикопіємія, амілоїдоз внутрішніх органів звичайно спостерігаються в період загострення хвороби і при тривалому 'її перебігу.

 

ЗМІСТ

Читайте так же:

  • Метастатичні пухлини легень Метастатичні пухлини легень зустрічаються від 15 до 30% у хворих з пухлинними захворюваннями. Пухлинні клітини заносяться до органів грудної порожнини гематогенним, […]
  • Класифікація і лікування плевритів Лікування хворих симптоматичне. Призначають протизапальні засоби (антибіотики, протитуберкульозні препарати тощо). Проводять пункцію плеври, у разі ускладнення у […]
  • Захворювання середостіння В порівнянні з іншими захворюваннями органів грудної клітки хвороби середостіння зустрічаються рідко, однак їх диференційна діагностика є вельми складною із-за […]
  • Лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна) Лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна)- злоякісна пухлина системи одноядерних фагоцитів, з переважною локалізацією в лімфатичних вузлах. Частіше хворіють чоловіки 20-40 […]
  • Диференційна діагностика дисемінованого туберкульозу легень Диференційна діагностика. Необхідно відзначити, що загальновизнаної тактики диференційної діагностики більше 180 легеневих дисемінацій немає. Можна виділити 2 основних […]
  • Травматичні пошкодження діафрагми Діафрагмальні грижі і релаксація діафрагми являються найпоширенішою хірургічною патологією грудочеревної перешкоди. Вони можуть виникати внаслідок аномалії […]
  • Тромбоемболія легеневої артерії Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) визнана ВООЗ одним з самих поширених серцево-легеневих захворювань в Америці та Європі. Клінічна діагностика є недостовірною для […]