Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Рентгенографія є найчастішою і переважною методикою рентгенологічного дослідження грудної клітки у хворих любого віку, котра дозволяє виявляти як морфологічні прояви запальних, пухлинних або паразитарних захворювань, так і функціональне повітронаповнення легень, рухомість діафрагми, реакцію судин малого кола кровообігу і ін., особливо при використанні функціональних проб. При рентгенографії можна виявляти деталі розміром до 3 мм, тоді як при рентгеноскопії тільки від 5 мм і більше.
Оглядова рентгенографія легень є основною методикою первинного виявлення патології органів дихання й динамічного спостереження над нею. Незважаючи на суперечливі думки окремих фахівців про її ефективність у пацієнтів без клінічної симптоматики, рентгенографія ОГК залишається обов’язковим діагностичним дослідженням при більшості захворювань бронхолегеневої системи, у тому числі при госпіталізації в стаціонар, перед хірургічним втручанням, при динамічному спостереженні за пацієнтами, які перенесли запальний або нагнійний процес, туберкульоз органів дихання, які мають в анамнезі злоякісне новоутворення, а також інших клінічних ситуаціях. У хворих з наявністю клінічних симптомів з боку легень рентгенографія звичайно є першочерговим діагностичним тестом.

 

Оглядова рентгенографія органів грудної порожнини.

Рис. Оглядова рентгенографія органів грудної порожнини.

Рентгенографія — це тіньове зображення органів грудної клітки на рентгенівській плівці. В торакальній рентгенології прийняті вісім основних проекцій рентгенологічного дослідження ОГК, які мають свої особливості і переваги для кращого обстеження окремих частин грудної клітки. Рентгенограми бажано виконувати виключно в вертикальному положенні пацієнта, як виняток — в горизонтальному або сидячи. Виходячи з напрямку центрального пучка рентгенівських променів стосовно фронтальної площини пацієнта розрізняють: дві прямі (передню і задню) проекції — коли промені проходять перпендикулярно фронтальній площині; дві бічні (ліву і праву) проекції, коли промені йдуть майже в поперечному напрямку по найбільш довгому діаметру грудної клітки; чотири косі (передні косі ліва і права (соскові) та задні косі ліва і права (лопаткові) проекції, коли центральний промінь утворює із фронтальною площиною кут 45-60 градусів. Незалежно від віку для отримання гарного зображення легеневого малюнка рентгенограми ОГК повинні виконуватись в умовах оптимальної контрастності — на глибокому вдиху. Коротка витримка в поєднанні з фазою глибокого вдиху дають можливість звести до мінімуму сумарну та динамічну нерізкості.

З нашої точки зору, найбільш важливими для діагностики є дві взаємно перпендикулярні проекції: задня (передня) пряма і одна з бічних (ліва чи права). Слід підкреслити, що коли, наприклад, діагноз гострої пневмонії і відсутність ускладнень не викликає у лікаря-рентгенолога сумніву, немає необхідності виконувати бічну рентгенограму, що призводить до вельми суттєвого зниження променевого навантаження.
При рентгенографії органів грудної клітки найбільш часто виконуються знімки в прямій передній проекції, які називаються оглядовими. Пацієнт стоїть обличчям до касети (фронтальна площина строго паралельна площині касети), добре притискаючись до неї, він повинен затримати дихання на середньому вдиху і не дихати. Його руки зігнуті в ліктях, тильна сторона кистей розташована на гребінцях клубових кісток і лікті виведені наперед.
Технічні умови і тривалість експозиції значно варіюють. Прямі знімки грудної клітки зазвичай виконуються (залежно від маси тіла пацієнта) в середньому при напрузі 48-69 кВ, силі струму 100 мА із тривалістю витримки 0.04.0,1 секунди.

Задні прямі рентгенограми грудної клітки доцільно виконувати додатково у випадках, коли зміни розташовані переважно в задніх відділах грудної клітки. При задній прямій проекції досліджуваний прилягає спиною до касети і його руки зігнуті в ліктях, тильна сторона кистей розташована на гребінцях клубових кісток і лікті виведені наперед, як і при прямій передній проекції.
Рентгенограма в бічній проекції проводиться в положенні пацієнта хворим боком притискаючись до касети, руки зігнуті в ліктях за головою, також треба розвернути пацієнта в сторону трубки на 8-12 градусів.

Найбільші діагностичні труднощі виникають у виявленні специфічних змін в області верхівок легень. Лікарям-рентгенологам доводиться широко користуватися установками хворих, які проекційно збільшують область верхівки з одночасним відведенням тіней ключиць або ребер. Частіше всього такі дослідження верхівок легень проводять рентгенологи у фтизіатричних лікувальних закладах. Найпоширеніші положення хворих для використання прицільних рентгенограм:
1.  Положення за Гасулем для дослідження надключичного простору — повернути хворого спиною до касети, змусити його нахилити вперед верхню частину тулуба й відкинути голову назад.
2.  Положення за Флейшнером — хворий стоїть спиною до касети, робить невеликий крок наперед і робить нахил назад корпусом. Якщо досліджується вся легеня в такому положенні, таку рентгенограму ще називають задньонахиленою.
3. Положення за Прозоровим — при скошеному напрямку центрального променя в косому положенні з дослідженням верхівки, ближчої до касети, тоді на неї не нашаровуються тіні І ребра і поперечних відростків хребців.

4. Положення за Лангенбеком — хворий стоїть спиною до касети, голову відхиляє в здорову сторону та опускає ключицю, тоді верхівку легені добре видно. Іноді використовують другу модифікацію — в тому ж положенні але з піднятою догори ключицею.

Прицільна рентгенографія економічна із-за використання малих розмірів плівок і дає можливість широко використовувати її при динамічному дослідженні пацієнтів.
При масивних патологічних процесах в легенях та плеврі (особливо при звапненні) іноді виконують рентгенограми, зроблені променями підвищеної жорсткості з більшою експозицією. Такі знімки називаються жорсткими або суперекспонованими. Вони є особливо цінними, коли не має можливості провести томографію, при цьому на фоні затемнень можна спостерігати порожнини розпаду, каверни і ін.

 

Технічно правильно виконана рентгенограма ОГК повинна відповідати наступним критеріям якості:
1.  Повнота охвату ОГК — на якісній рентгенограмі має бути зображена вся грудна клітка від верхівок до реберно-діафрагмальних синусів з боковими відділами.
2. Правильне положення обстеженого — відстань поміж медіальними контурами ключиць та остистих відростків хребта, або тінню хребта, з обох сторін симетрична. Про правильність установки говорить симетричність розташування остистих відростків хребців в центрі хребтового каналу. Також треба виводити лікті вперед, щоб тіні лопаток не накладалися на зовнішні відділи легень.
3. Чіткість — це добра окресленість кожної деталі рентгенограми. Вона залежить від тривалості експозиції, затримки дихання і відсутності рухів обстежуваного. На чіткій рентгенограмі передні відділи нижніх ребер мають один чіткий контур.
4. Контрастність — на якісній рентгенограмі повинні розрізнятись всі відтінки чорно-білого кольору.
5.  Жорсткість — залежить від інтенсивності рентгенівських променів. При належній жорсткості знімку добре видні перші три грудні хребці над серединною тінню. Коли крізь серединну тінь бачимо весь хребет — вона називається жорсткою або переекспонованою. Коли не бачимо перших грудних хребців зовсім або тільки контури — вона називається м’якою або недоекспонованою.

 

Слід пам’ятати, що на рентгенівське відображення деталей легеневого малюнка впливає не тільки поведінка хворого, але й фаза його дихання. Поясненням цьому є зміна кровонаповнення судин в різні фази дихання і залежність їх від положення пацієнта. При тривалому видихові прозорість легеневих полів знижується. В зв’язку з цим, рентгенограми у дітей повинні виконуватись обов’язково на самих коротких, мінімальних експозиціях. Повинен враховуватись не тільки різний вік дитини (від періоду новонародженості до 15 років), але й стан дитини, наприклад при пневмонії, коли число дихальних рухів значно наростає.

Для отримання якісної рентгенограми дослідження, навіть у малюків, повинно завжди виконуватись в вертикальному положенні, тим більше, що зараз для цього випускаються спеціальні фіксуючі дитину пристрої. Потрібно пам’ятати, що в ранньому віці, особливо у немовлят, високе положення діафрагми несприятливо впливає на топографію судин легеневої артерії і тим самим дає невірну уяву про стан легеневого малюнка навіть у здорової дитини. Виконання рентгенограми в горизонтальному положенні дитини є недопустимим. По-перше, діафрагма, яка у немовляти розміщується на IV — V ребрі, буде розміщуватись ще вище. По-друге, відносно широке середостіння у дітей стає ще ширшим і перекриває внутрішні зони легеневих полів. При цьому корені повністю перекриваються. В-третіх, строма легені, до якої відносяться судини — гілки легеневої артерії і вени, розміщуються ближче до заду і ближче до плівки. В таких умовах зображення судин буде більш масивним і малоструктурним, так як судини будуть розподілятись на фоні меншого об’єму легеневої тканини, котра прилягає до касети. Крім того, відомо, що під впливом гравітації при переході дитини в горизонтальне положення судини, котрі розміщуються нижче, дещо переповнюються кров’ю, що не сприяє точності діагностики. В горизонтальному положенні не видно також невелику кількість рідини, котра може накопичуватись в синусі.
Переваги рентгенографії перед рентгеноскопією:
1. Тіньове відображення органів грудної клітки на знімку значно контрастніше, ніж рентгенологічна картина на екрані.
2. Вища розрізнювальна можливість, ніж при рентгеноскопії, більш повно й точно відображаються як різні елементи нормальних ділянок грудної клітки, так і деталі патолого-морфологічних процесів.
3.   Рентгенограми є важливими об'єктивними клінічними документами, вивчення й зіставлення яких можливе без обмежень часу, також іншими спеціалістами і в динаміці.
4. Менше променеве навантаження на пацієнтів.

 

 

ЗМІСТ

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.