Пневмоторакс характеризується при рентгенологічному дослідженні підвищеною прозорістю легеневого поля і відсутністю легеневого малюнка в зонах накопичення повітря в плевральній порожнині. Зазвичай повітря накопичується в зовнішніх відділах плевральної порожнини. Досередини від нього розміщується легеня, яка спалася. Зовнішній край легені, котра спалась, відповідає зображенню вісцеральної плеври.

 

Розрізняють тотальний, частковий і осумкований пневмоторакс в залежності від кількості повітря, яке проникло в плевральну порожнину та наявності або відсутності в ній злук. Тотальний пневмоторакс характеризується практично повним заповненням повітрям всієї плевральної порожнини, легеня притискується до кореня, діафрагма зміщується донизу, органи середостіння — в здорову сторону. Ступінь спадання окремих часток легень може бути різним.

 

Частковий і осумкований пневмоторакси характеризуються різноманітною рентгенологічною картиною, котра залежить від кількості повітря, локалізації пошкодження плеври, наявності і розташування зрощень поміж плевральними листками.
Якість рентгенологічної діагностики пневмотораксу в першу чергу визначається кількістю повітря в плевральній порожнині, його розташуванням і методикою дослідження. Якщо кількість повітря велика, то наявність пневмотораксу встановлюється при рентгенографії або, навіть, скопії. В випадках невеликої кількості повітря в плевральній порожнині необхідна якісна рентгенограма в фазу форсованого видиху. В такому випадку об’єм легені зменшується і пневмоторакс візуалізується. Краще всього встановлюється наявність повітря при використанні латерограм на здоровому боці. При цьому також діагностується накопичення навіть невеликої кількості рідини (гемоторакс, плеврит) в плевральній порожнині.
Певне значення для діагностики пневмотораксу має положення середостіння, діафрагми та вивчення пульсації серця. При наявності повітря в плевральній порожнині спостерігаються прискорені і глибокі скорочення серця. Зміщення середостіння і плеври залежать від виду пневмотораксу.

Клініко-рентгенологічні особливості пневмотораксу визначаються взаємовідносинами поміж бронхом, легеневою тканиною і порожниною плеври. При цьому може формуватись закритий, відкритий досередини і клапанний пневмоторакс.
Характерною для закритого пневмотораксу є відсутність сполучення з атмосферним повітрям. Він виникає, як правило, при швидкому спаданні пошкодженої ділянки легені з наступною облітерацією перфоративного отвору в плеврі. В плевральну порожнину при цьому проникає відносно невелика кількість повітря, яка може швидко всмоктуватись г при рентгенологічному дослідженні не виявлятись. Тиск в таких випадках в плевральній порожнині буде нижчим за атмосферний. Органи середостіння при цьому, як правило, не зміщуються, тільки на глибокому вдиху можуть дещо зміщуватись в сторону пневмотораксу.

У випадках, коли в порожнину плеври проникає значна кількість повітря, тиск в ній може переважати атмосферний, наступає значне колабування пошкодженої легені. Середостіння зміщується в напрямку здорової легені, де тиск нижчий. На вдиху воно зміщується в уражену, а на видиху — в здорову сторону. Діафрагма розмішується низько і нерідко має місце її парадоксальна рухомість.
При високому тиску в плевральній порожнині закритий пневмоторакс призводить до суттєвих порушень в дихальній і серцево-судинній системах. На рентгенограмах мають місце явища гіперволемії та ознаки інтерстиціального і, навіть, альвеолярного набряку в здоровій легені.
При наявності великого отвору в вісцеральній плеврі виникає пневмоторакс, відкритий досередини. Характерним для нього є надходження повітря із пошкодженої легені або бронха в плевральну порожнину на вдиху і переміщення його в зворотному напрямку на видиху. Відповідно до цього органи середостіння під час вдиху зміщуються в здорову сторону, а на видиху повертаються в попереднє положення.

Клапанний (вентильний) пневмоторакс характеризується вільним надходженням повітря на вдиху в плевральну порожнину через дефект в вісцеральній плеврі, на видиху отвір прикривається і повітря не виходить з порожнини. Даний вид пневмотораксу є вельми серйозним в плані прогнозу. Загальний стан таких хворих є вельми тяжким.
Рентгенологічна картина є характерною: візуалізується різкий колапс пошкодженої легені, значне зміщення органів середостіння в здорову сторону, а купола діафрагми — донизу. Нерідко виявляється підшкірна і медіастинальна емфізема. Під час дихання об’єм легені, що спалася, не змінюється, рухомість діафрагми обмежена. На форсованому вдиху середостіння дещо зміщується в сторону пневмотораксу.

 

ЗМІСТ

Читайте так же:

  • Методики променевого дослідження органів грудної клітки Променевий метод дослідження є найбільш об'єктивним і основним у виявленні й оцінці характеру патологічних змін органів диихання та середостіння. Створення в […]
  • Осумкований плеврит Осумкований плеврит. За наявності міжплевральних зрощень після попереднього сухого плевриту може розвиватись осумкований ексудативний первинний плеврит. Якщо зрощення […]
  • Медіастиніт Інфекційний процес в середостінні може бути гострим і небезпечним для життя або хронічним, таким, що поволі прогресує аж до утворення абсцесу. Хронічний медіастиніт, […]
  • Рентгенографія Рентгенографія є найчастішою і переважною методикою рентгенологічного дослідження грудної клітки у хворих любого віку, котра дозволяє виявляти як морфологічні прояви […]
  • Тромбоемболія легеневої артерії Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) визнана ВООЗ одним з самих поширених серцево-легеневих захворювань в Америці та Європі. Клінічна діагностика є недостовірною для […]
  • Інфаркт легені Інфаркт легені - некроз ділянки легені внаслідок емболії судин гілок легеневої артерії. Причиною інфаркту легень є тромбоемболія середніх і дрібних судин легеневої […]
  • Класифікація і лікування плевритів Лікування хворих симптоматичне. Призначають протизапальні засоби (антибіотики, протитуберкульозні препарати тощо). Проводять пункцію плеври, у разі ускладнення у […]