Під назвою "пневмосклероз" або "пневмофіброз" розуміють хронічні, рубцеві і дегенеративні зміни, які розвиваються як в альвеолах, так і в інтерстиціальній тканині між часточками, вздовж бронхів, в стінках самих бронхів. В патологічний процес також залучаються кровоносні судини, нервові стовбури і лімфатичні судини.
Причини виникнення цих змін різноманітні. Частіше за все це хронічні, з в’ялим перебігом запальні процеси, котрі повністю не розсмокталися в бронхах і легеневій тканині. В свою чергу рубцеві зміни підтримують запальний процес, ведуть до функціональних, а потім і органічних змін бронхів і бронхіол. Майже постійним наслідком пневмофіброзу є розвиток емфіземи легень. Частота пневмофіброзу складає 1,3-6%, він частіше спостерігається у чоловіків. Серед хворих переважають пацієнти похилого віку.
Пневмофіброз може бути обмеженим або поширеним. Остання його форма часто зустрічається під назвою "дифузний" пневмофіброз або пневмосклероз. Краще користуватися терміном "поширений" пневмофіброз, та як при ньому хоч рубцеві зміни і поширюються на всі відділи легень, проте між ними все ж зберігаються хоча б маленькі діляночки незміненої легеневої тканини.

Етіологія. Причинами запальних процесів в бронхах і легенях, які приводять до розвитку пневмофіброзу, можуть бути: а) хронічні запальні процеси в верхніх дихальних шляхах (фарингіти, синусити, ларингіти); б) гострі і хронічні бронхіти; в) пневмонії, особливо часто вірусні, котрі схильні до рецидивного і хронічного перебігу; г) спричинені різними причинами ателектази; д) туберкульоз; є) сифіліс; ж) мікотичні процеси; з) пневмоконіози; і) дія променевої енергії; й) ідіопатичні пневмофібрози; к) кардіогенні пневмофібрози і ін.
ХБ, особливо у курціз, приводить до ураження всієї товщини бронхіальної стінки, потім переходить на перибронхіальну тканину, поширюється на дрібні бронхи, бронхіоли, альвеолярні ходи і альвеоли. Наступає десквамація і метаплазія епітелію, загибель війок, в подальшому некротизується еластична і м’язова тканини, розвивається деструктивний ендо- і перибронхіт. Порушується іннервація бронхів. Порушення функції бронхів приводить до змін об’єму вентиляції в відповідних ділянках легень і до розвитку центрилобулярної або лобулярної емфіземи, а також дископодібних ателектазів. В останніх легко виникає запальний процес і, в подальшому, пневмофіброз.

 

Клініка поширеного пневмофіброзу може бути різноманітною в залежності від характеру ураження, анатомічних особливостей процесу і його стадії. Може бути безсимптомний перебіг і діагноз встановлюється тільки за допомогою рентгенологічного дослідження.
Частіше визначається постійний кашель, який може бути або сухим, або з виділенням мізерної кількості слизової або слизово-гнійної мокроти. Кашель, особливо у курців, є проявом ХБ. Другою по частоті ознакою є задишка, яка виникає значно пізніше, коли поширений пневмофіброз ускладнюється емфіземою. В анамнезі таких хворих зазвичай є вказівки на повторні, більш- менш часто виникаючі пневмонії. Кожна наступна пневмонія розсмоктується повільніше попередньої, має велику схильність до рецидиву і сприяє посиленню і більшій поширеності пневмофіброзу.
При пневмофіброзі має місце зниження маси тіла, блідість шкіряних покривів, сухість шкіри. При розвитку нагнійних процесів можна виявити "барабанні палички" та деформацію нігтів по типу годинникових стекол. При аускультації можуть вислуховуватись ослаблене або жорстке дихання, інколи доволі стійкі або навіть дрібнокаліберні хрипи. При перкусії визначаються ділянки притуплення. В період ремісії в крові змін може не бути, інколи — анемія. В період загострення виявляються об’єктивні і лабораторні ознаки вогнищевої пневмонії. Можуть бути і інші варіанти клініки — перебіг по типу інфікованих бронхоектазів.

 

Рентгенодіагностика. Встановлення правильного діагнозу клінічно іноді складає великі труднощі, і останній встановлюється тільки рентгенологічно. Інколи навпаки — при вираженій клініці рентгенологічні зміни не визначаються.
Зміни легеневого малюнка можуть бути різноманітними. На рентгенограмах в прямій проекції від розширених коренів розходяться грубі тяжеподібні тіні, обумовлені розростанням сполучної тканини по ходу бронхів і великих судин. Особливо виражена тяжистість в нижніх легеневих полях. В напрямку до периферії тяжистий рисунок потоншується нерівномірно або не потоншується зовсім, нерідко переходячи в незмінений. Може бути виражена груба тяжистість з появою великої петлястості і комірковості. Такий малюнок обумовлений інтралобулярним і перибронхіальним розростанням сполучної тканини, а також нерівномірною вентиляцією окремих часточок легені, частина яких можуть бути ателектазованими, а частина — емфізематозно здутими.
На фоні таких змін інколи вдається розрізняти тіні розширених судин і потовщеної бронхіальної стінки з видимим просвітком бронха. В деяких випадках в периферичних відділах можна бачити рисунок з дрібною тонкою сітковістю внаслідок перилобулярного склерозу.
На фоні зміненого легеневого малюнка звичайно вдається виявити дрібні неправильної форми і середньої інтенсивності вогнища затемнення — невеликі ділянки ателектазів, які виникли внаслідок закриття просвітку найдрібніших бронхів, або найдрібніші осередки рубцево-зміненої легеневої тканини — результат організації ексудату в групах альвеол. Ці зміни встановлюються переважно в середніх і нижніх відділах легень, доволі симетрично з обох боків. Поряд з поширеним пневмофіброзом на рентгенограмі ОГК можуть візуалізуватись великі осередки інтенсивного затемнення — запалення, що організувалось і ателектазу, що диктує необхідність диференційної діагностики з раком легені.
Нерідко на рентгенограмах визначаються зміни плеври, при яких має місце або дифузне помірне пониження прозорості легеневого поля на тій або іншій ділянці, або видно тінь міжчасткової плеври, або деформація купола діафрагми. При тривалому перебігу можна бачити великі тонкостінні порожнини — бульозну емфізему. При тяжкому пневмофіброзі описана картина, яка нагадує полікістоз легені.
На бронхограмах має місце спазм бронхів, нерівність їх внутрішньої стінки, сходинкоподібне звуження, брохіолоектази, можуть виявлятися і іншого виду бронхоектази.
В період загострення рентгенологічна картина змінюється: легеневий малюнок збагачується за рахунок гіперемії ураженої ділянки і більшого набухання, набряку периваскулярної і перибронхіальної тканини. Інколи видно більш інтенсивні осередки за рахунок інфільтрації легеневої тканини. Для уточнення виявлених змін велике значення мають томографія і КТ.
Пневмофіброз може бути і обмеженим, і уражати при цьому один або декілька сегментів, частку, а інколи, і всю легеню. Рентгенологічна картина при обмеженому пневмофіброзі може бути різноманітною. При цьому мають місце зміни, які характерні і для поширеного пневмофіброзу, тільки вони обмежені якою-небудь ділянкою. Уражена ділянка нерідко виглядає зменшеною в розмірах, органи середостіння зміщені в хвору сторону, а сусідні ділянки — навпаки, підвищеної прозорості і збільшеними.
Ранньою ознакою фіброзу є ущільнення внутрішньочасточкового інтерстицію, яке призводить до появи тонкого сіткового або великопетлястого малюнка паренхіми легені. Візуалізація при КТВР термінальних, респіраторних бронхіол, в вигляді центрилобулярних вогнищ або "гіллястих" структур, поряд з розширеною артерією, вказує на ущільнення внутрішньочасточкового інтерстицію.
Рентгенодіагностика пневмофіброзу є великою підмогою для встановлення правильного діагнозу, проте є складною і вимагає від рентгенолога великого досвіду, уваги, стриманості і спостереження в динаміці.

 

ЗМІСТ

Читайте так же:

  • Крововиливи в середостіння Крововиливи в середостіння при тяжкій закритій травмі грудної клітки мають місце у 10-15% постраждалих. Рентгенологічне дослідження є особливо важливим у випадках […]
  • Класифікація і лікування плевритів Лікування хворих симптоматичне. Призначають протизапальні засоби (антибіотики, протитуберкульозні препарати тощо). Проводять пункцію плеври, у разі ускладнення у […]
  • Травматичні пошкодження діафрагми Діафрагмальні грижі і релаксація діафрагми являються найпоширенішою хірургічною патологією грудочеревної перешкоди. Вони можуть виникати внаслідок аномалії […]
  • Осумкований плеврит Осумкований плеврит. За наявності міжплевральних зрощень після попереднього сухого плевриту може розвиватись осумкований ексудативний первинний плеврит. Якщо зрощення […]
  • Порушення бронхіальної прохідності В 1921 році К. Джексон виділив 3 основних типи закриття бронха стороннім тілом: часткове, клапанне і повне. В тих випадках, коли набухання слизової виражене помірно, а […]
  • Пухлини плеври Пухлини плеври. Джерелом росту пухлин плеври є легенева і пристінкова плевра. За морфологічною структурою розрізнюють доброякісні і злоякісні пухлини. Останні можуть […]
  • Гострі ателектази Гострі ателектази нерідко розвиваються при закритих травмах, частіше при пораненнях грудної клітки. Вони можуть бути обумовлені обтурацією бронхів згустками крові, […]