Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Інфекційний процес в середостінні може бути гострим і небезпечним для життя або хронічним, таким, що поволі прогресує аж до утворення абсцесу. Хронічний медіастиніт, зазвичай іранулематозний, найчастіше є результатом туберкульозної або грибкової (гістоплазмоз, кокцидіомікоз) інфекції. Крім того, описана медіастинопатія неясної етіології, яка характеризується розвитком щільної фіброзної тканини, іноді пов'язаної з подібними змінами в інших частинах тіла, наприклад в ретроперитонеальному просторі.

Гострий медіастиніт. Гостра інфекція середостіння зустрічається рідко і у більшості хворих є наслідком розриву (перфорації) стравоходу. Стравохід може бути перфорований в результаті різних причин, які включають ерозію при первинній карциномі, ускладнення езофагогастроскопії (при супутній біопсії), або спонтанно, після блювання або у момент його. У меншому відсотку випадків гострий медіастиніт пов'язаний з безпосереднім інфікуванням з ретрофарингеального простору (наприклад, при скарлатині) легень, плеври, лімфатичних вузлів, перикарда.

Клініка: наявність у хворого вираженого ретростернального болю, що розвинувся гостро, іррадіював в шию. Хвороба зазвичай супроводжується підвищенням температури тіла з ознобом і обструкцією верхньої порожнистої вени. У хворих з розривом стравоходу розвивається підшкірна емфізема на шиї і вислуховується «тріск» при аускультації вище за верхівку серця.
Головною рентгенологічною ознакою гострого медіастиніту є двостороннє збільшення тіні середостіння (зазвичай верхніх його відділів), що має нечіткий край, і зміну конфігурації. При накопиченні великої кількості гною, особливо помітне розширення серединної тіні має місце в нижньому його відділі. У бічній проекції визначається звуження ретростернального простору, аж до повного його затемнення. При медіастиніті, пов'язаному з розривом стравоходу, в середостінні, як і в м'яких тканинах шиї, може бути видний газ. Медіастиніт може поєднуватися з пневмотораксом і гідропневмотораксом, частіше лівобічним. Описаний також розвиток множинних абсцесів. Діагноз швидко підтверджується рентгенологічно при виявленні контрастного матеріалу в параезофагеальному просторі або плевральній порожнині. Коли діагноз своєчасно не встановлюється і лікування не призначається, запалення може прогресувати аж до формування абсцесу з подальшою його перфорацією в стравохід, бронхи або плевральну порожнину. Прогноз у хворих гострим медіастинітом унаслідок розриву стравоходу незадовільний.

Диференціювати гострий медіастиніт необхідно з гематомою середостіння, при якій контур розширеної тіні чіткий.

Хронічний медіастиніт. Етіологія захворювання часто залишається неясною. Залежно від того, який процес перебігає в середостінні — гранулематозний або фібротичний, розрізняють два варіанти хронічного медіастиніту. Хоча в більшості випадків гранулематозного ураження етіологія його не встановлюється, найбільш частими причинами, найімовірніше, є гістоплазмоз і туберкульоз. Частіше запальний процес розвивається у верхній частині середостіння, зазвичай попереду трахеї, біля воріт легень. Ступінь клітинної інфільтрації і казеозу варіюють в широких межах, запальна реакція зазвичай поєднується з фібротичним процесом.
Найбільш загальним рентгенологічним симптомом є розширення верхньої частини середостіння з паратрахеальними утвореннями, яке чіткіше візуалізується справа, ніж зліва. В деяких випадках зустрічається кальцифікація. У частини хворих зміни в легеневій тканині або збільшення бронхопульмональних лімфатичних вузлів указують на легеневу причину медіастинальної патології. Іноді медіастинальний силует може бути нормальним, а рентгенологічні прояви свідчать про бронхіальну або судинну обструкцію.
У більшості хворих ніяких симптомів не спостерігається. Можуть мати місце симптоми здавлювання медіастинальних структур: синдром верхньої порожнистої вени, залучення до процесу стравоходу, компресія трахеобронхіального дерева, бронхостравохідна нориця і ін. У окремих хворих ці прояви можуть комбінуватися. Синдром верхньої порожнистої вени при даній патології зустрічається рідше, ніж при злоякісних новоутвореннях. Легенева гіпертензія зазвичай є наслідком обструкції легеневих вен з подальшою венозною гіпертензією і артеріальною вазоконстрикцією.
Склерозивний медіастиніт (ідіопатичний медіастинальний фіброз). Захворювання вірогідно поліетіологічне, в більшості випадків розцінюється як кінцева стадія гранулематозного процесу (інфекції). Медіастинальний і ретроперитонеальний фіброз іноді розвиваються при лікуванні деякими препаратами, часто регресує після відміни ліків. Однією з помітних характеристик склерозивного медіастиніту є його поєднання з подібними фіброзивними процесами в інших анатомічних областях — ретроперитонеальним фіброзом, псевдопухлиною орбіти, зобом Ріделя, перитифлітом. Анатомічна локалізація склерозивного медіастиніту подібна до гранулематозного процесу і охоплює паратрахеальну зону, ворота легень, корінь з однієї або двох сторін. Морфологічно має місце розвиток фіброзної тканини у верхній частині середостіння, більшою мірою виражений справа. Склерозивний процес може приводити до обструкції верхньої порожнистої вени або безіменних вен, здавлювати аорту, легеневі артерії і вени, стравохід, частину трахеобронхіального дерева. Якщо медіастинальний фіброз поєднується з ретроперитонеальним, то анатомічно вони можуть бути розділені.

Рентгенологічні ознаки склерозивного медіастиніту подібні до проявів гранулематозного.
Практично у всіх хворих є ознаки ураження медіастинальних структур, найчастіше — синдром верхньої порожнистої вени. Для встановлення достовірного діагнозу необхідне гістологічне дослідження тканини, отриманої при медіастиноскопії або торакотомії.

 

ЗМІСТ

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.