Бронхіальна астма (БА) — медична і соціальна проблема світового значення. Її актуальність зумовлена значним підвищенням рівня захворюваності, ураженням більш молодих хворих, збільшенням частоти у світі з 4 до 8%. В Україні поширеність БА складає 447,3 випадків на 100 тис. населення (І.І. Сахарчук з співав., 2003).
Бронхіальна астма — хронічне захворювання, яке характеризується нападами експіраторної задишки, обумовленої головним чином алергічними реакціями в бронхах з порушенням їх прохідності. Захворювання частіше починається в ранньому дитячому або дошкільному віці.
За етіологічними ознаками виділяють три форми бронхіальної астми: неінфекційно-алергічну (атопічну), інфекційно-алергічну і змішану. Велике значення надається обтяженій спадковості, так як гіперреактивність бронхів знаходиться під генетичним контролем. На основі анамнезу і шкірних тестів у 70-80% хворих БА удається виявити екзогенний етіологічний фактор захворювання. До алергічних факторів відносяться: побутові алергени, алергени навколишнього середовища, харчові, медикаментозні, бактеріальні, вірусні і ін. Гістологічні зміни при БА визначають при патологоанатомічному дослідженні тільки у хворих, які померли під час астматичного статусу.
Основною клінічною ознакою бронхіальної астми є напад експіраторної задишки внаслідок зворотної генералізованої обструкції внутрішньогрудних відділів дихальних шляхів в результаті бронхоспазму, набряку слизової оболонки бронхів і гіперсекреції бронхіального слизу. Хворі, як правило, приймають вимушене положення з нахилом корпусу наперед. Нерідко перед приступом виникає кашель і свистяче дихання. Під час приступу відзначаються більш-менш виражені симптоми гострого емфізематозного здуття легень і бронхіальної обструкції.
Перкуторний звук над легенями коробковий, нижні межі легень зміщені донизу, рухомість нижніх легеневих країв обмежена, абсолютна серцева тупість зменшена в розмірах. Дихання жорстке або везикулярне ослаблене, видох подовжений, вислуховуються розсіяні сухі хрипи переважно високого тембру на видиху. Пульс частий, дихальна аритмія. В період зворотного розвитку приступу відходить мокрота, яка частіше всього характеризується як "склоподібна".

Бронхоскопія при бронхіальній астмі використовується в основному з диференційно-діагностичною і лікувальною метою, хоча це дослідження завжди створює загрозу розвитку тяжких бронхоспастичних реакцій.

Звичайне дослідження не виявляє специфічних ознак захворювання: бронхіальне дерево не змінене, або має місце дифузний ендобронхіт (катаральний, атрофічний, гнійний). Бронхоскопія має велике значення для диференційної діагностики БА і пухлин трахеї і бронхів, а також гіпотонічної трахеальної дискінезії.

При рентгенологічному дослідженні у більшості хворих (близько 70%) яких-небудь змін в легенях не находять, хоча й ця негативна інформація має діагностичне значення, підтверджуючи діагноз.
Рентгенологічні зміни залежать від віку хворого на момент початку БА, її перебігу і проявів на момент дослідження. При загостренні БА або астматичному статусі виявляють характерні рентгенологічні ознаки — загальне підвищення прозорості легеневих полів внаслідок емфізематозного здуття легень з вираженим розширенням міжреберних проміжків і обмеженням рухомості діафрагми при диханні, низьким положенням куполів діафрагми і крутим їх спуском до бічних стінок грудної клітки на висоті вдиху — симптом "намету" (в нормі купол не опускається нижче рівня 7 ребра справа). Навіть на видиху купол діафрагми не набуває свого нормального положення.
При рентгеноскопії можуть спостерігатися періодичні посмикування куполів діафрагми замість екскурсій. У деяких хворих візуалізується зазубреність контуру діафрагми на рівні передніх ребер у місцях прикріплення м’язових пучків. В бічній проекції має місце збільшення ретростернального і ретрокардіального просторів (симптом "зіяння"). Також збільшується довжина легеневих полів. Серце набуває більш вертикального положення і характеризується як "краплинне".
На відміну від деструктивних форм емфіземи легеневий малюнок може бути не зміненим, калібр судин звичайним, відсутні рентгенологічні ознаки стабільної легеневої гіпертензії. При тяжкому перебігу захворювання і рецидивному бронхіті на рентгенограмі інколи видно потовщення стінок бронхів в вигляді двох паралельних смужок або одної лінії близько кореня легені. Корені легень розширені, проте зазвичай структурні. І все ж частіше мають місце зміни легеневого малюнка в вигляді його потоншення, особливо на фоні підвищеної прозорості легеневих полів. В ряді випадків рентгенологічне дослідження дозволяє виявити ателектаз (частіше у дітей), пневмоторакс, пневмомедіастинум, гостру пневмонію і інші ускладнення БА і супутні захворювання. Відсутність на рентгенограмі ознак запалення підтверджує діагноз БА.
М.М. Загородська і Р.А. Антонова (1998) звертають увагу на те, що при БА періодично в легенях можуть виникати летючі інфільтрати (еозинофільні або нееозинофільні). В цих випадках при рентгенологічному дослідженні спостерігають утворення в легенях поодиноких округлих або вогнищево- зливних фокусів затемнення без типової локалізації. Вони мають однорідну структуру, малу чи середню інтенсивність, нечітко окреслені краї.
Збільшення внутрішніх лімфатичних вузлів і реакція плеври відсутні. Летючі інфільтрати зберігаються 1-2 або 3-7 діб, а потім безслідно зникають, легеневий малюнок нормалізується. Можливі рецидиви, що частіше зустрічається під час загострення БА. Однак якихось змін не залишається.
Необхідно підкреслити, що при бронхографії виявляли ознаки бронхоспазму, проте це дослідження у хворих БА є небезпечним і не дає суттєвої діагностичної інформації.

 

ЗМІСТ

Читайте так же:

  • Анатомо фізіологічні особливості легень, плеври та середостіння Порожнина грудної клітки з її органами створює найбільш сприятливі умови для дослідження рентгенівськими променями: з однієї сторони досить рідкий кістковий каркас […]
  • Туберкульоз Туберкульоз є інфекційним захворюванням, обумовленим мікобактеріями (МБТ), котре характеризується тривалим перебігом і ураженням різних органів і систем. В 1993 р. […]
  • Пневмонія Пневмонія - найбільш часте і важке захворювання. Захворюваність пневмонією залишається високою і варіює від 3 до 30 на 1000 населення. За секційними даними, пневмонія є […]
  • Хронічний бронхіт Під хронічним бронхітом (ХБ) розуміють прогресуюче дифузне ураження слизової оболонки бронхів, зумовлене тривалим її подразненням продуктами побутового, промислового […]
  • Крововиливи в середостіння Крововиливи в середостіння при тяжкій закритій травмі грудної клітки мають місце у 10-15% постраждалих. Рентгенологічне дослідження є особливо важливим у випадках […]
  • Лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна) Лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна)- злоякісна пухлина системи одноядерних фагоцитів, з переважною локалізацією в лімфатичних вузлах. Частіше хворіють чоловіки 20-40 […]
  • Класифікація і лікування плевритів Лікування хворих симптоматичне. Призначають протизапальні засоби (антибіотики, протитуберкульозні препарати тощо). Проводять пункцію плеври, у разі ускладнення у […]